Левицький І. М. Експериментальне обґрунтування методів патогенетичної корекції регматогенного відшарування сітківки

Об'єкт - регматогенне відшарування сітківки ока; мета - визначити основні патофізіологічні механізми патогенезу експериментального регматогенного відшарування сітківки та розробити експериментально обгрунтувані методи його корекції ; методи - патофізіологічні, біохімічні, офтальмологічні, статистичні; результати - доведено, що ендотеліальна дисфункція є важливою ланкою патогенезу експериментального регматогенного відшарування сітківки. При досліджуваній патології збільшився вміст фактора Віллебранда на 8,3 % та ендотеліну-1 на 16,1% і зменшився рівень S-нітрозотіолів на 26,3 % у крові піддослідних тварин. Найбільш характерні зміни виявлені на 21-му добу. Встановлено, що у механізмах підсилення ендотеліальної дисфункції при регматогенному відшаруванні сітківки приймає участь розвиток запалення, що підтверджується збільшенням продукції Інтерлейкіну-1β на 19,0% та індуцибельної синтази оксиду азоту на 44,4 % в крові експериментальних тварин. Визначено, що активність сукцинатдегідрогенази та малатдегідрогенази знижена в групі з експериментальним захворюванням без корекції на 48,3 % і 38,7 % відповідно у гангліонарному шарі, та на 46,3 % і 41,4 % - у судинній оболонці, а введення L-аргініну, цитиколіну та D-аспарагіну наближує їх активність до значень інтактних тварин. Встановлено коригуючий ефект комплексного застосування цитиколіну, D-аспарагіну та L-аргініну на основних етапах патогенезу регматогенного відшарування сітківки в експерименті. Найбільш позитивний коригуючий ефект спостерігався у 4-й групі на 21-у добу. При дослідженні, проведеному у пацієнтів встановлено, що в 48 % хворих, прооперованих з приводу регматогенного відшарування сітківки, при наявності повного анатомічного прилягання сітківки за даними оптичної когерентної томографії виявлені зміни у вигляді: залишкового відшарування нейросенсорного епітелію, наявності дифузного чи кістозного макулярного набряку. Використання цитиколіну у ранньому післяопераційному періоді сприяло клінічному одужанню 62 % хворих основної групи, що у 2,6 рази більше, ніж у контрольній, при цьому якість зору у хворих основної групи була значно кращою, а через 6 місяців у хворих, які приймали в післяопераційному періоді ноотропний препарат цитиколін виявлене значне підвищення електричної чутливості сітківки та зорового нерва.