Оніщенко А. І. Роль профібротичних, прозапальних та прооксидантних чинників в біохімічних механізмах розвитку хронічних риносинуситів

Об’єкт – молекулярні механізми розвитку хронічного поліпозного та хронічного гнійного риносинуситу у стадії загострення; мета – встановити роль оксидативного стресу, фіброзу, імунозапальних порушень, апоптозу та некрозу лейкоцитів у механізмах розвитку хронічних риносинуситів і на цій основі запропонувати нові біохімічні маркери для діагностики захворювання; методи – клініко-лабораторні, біохімічні, морфологічні, імуногістохімічні, флуоресцентних зондів, проточної цитометрії, статистичні; результати – проведено комплексне дослідження біохімічних механізмів розвитку різних форм хронічних риносинуситів; встановлено, що хронічний гнійний риносинусит та хронічний поліпозний риносинусит супроводжуються розвитком оксидативного стресу – зростає в 1,6-2,2 рази вміст продуктів перекисного окислення ліпідів; вперше за допомогою флуоресцентних зондів доведено, що розвиток хронічний гнійний риносинусит та хронічний поліпозний риносинусит викликає зміни стану мембран клітин синоназального тракту та еритроцитів, а саме реєструється зростання ступеня гідратації в області полярних голівок фосфоліпідів; вперше показано, що при обох формах хронічний риносинусит реєструється вірогідне підвищення сироваткової концентрації ІЛ-12, ФНП-α, ІЛ-1β, фракталіну (в 2-3,6 рази) на тлі зростання в сироватці крові рівня ІЛ-8 при хронічному гнійному риносинуситі та зниження його вмісту при хронічний поліпозний риносинусит; доведено, що хронічний риносинусит асоціюється з порушенням процесів ремоделювання позаклітинного матриксу синоназального тракту; вперше показано, що різні форми хронічний риносинусит, особливо хронічний поліпозний риносинусит, супроводжуються зростанням експресії віментину в клітинах назального епітелію; галузь – медицина.