Згідно даних наукової літератури патологія хребта сьогодні посідає одне з чільних місць в загальній структурі захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також є важливою ланкою патогенезу цілої низки хвороб. У зв’язку з високою лабільністю, шийний відділ хребта є найбільш уразливим до впливу зовнішніх чинників і має виражену здатність до швидкої перебудови, особливо у дитячому, підлітковому та юнацькому віці.
Метою дослідження стало з’ясування закономірностей та варіантів будови шийного відділу хребта і дослідження гендерних особливостей структури тіл хребців і міжхребцевих дисків у здорових осіб юнацького віку.
За результатами проведеного дослідження вперше глибоко вивчено та проаналізовано гендерні особливості будови шийного відділу хребта у осіб юнацького віку, корінних мешканців Прикарпаття та встановлено варіанти і частоту їх зустрічання для осіб різної статі
На підставі співставлення та аналізу антропометричних даних і рентгенівських знімків шийного відділу хребта здорових юнаків та дівчат встановлено частку осіб з фізіологічно сформованим хребтом (43% від загальної кількості обстежених осіб в тому числі 46% у юнаків та 39%у дівчат), а також частоту виявлення патології шийного відділу хребта та визначено групи ризику розвитку вертебрологічної патології.
За даними рентгенографічного обстеження у здорових осіб юнацького віку встановлено, що рівень максимальної глибини шийного лордозу є варіабельним і може припадати на СII-СV хребці; у юнаків переважає середній рівень шийного лордозу (СIII і СIII-СIV), у дівчат – високий і середній (СII, , СIII-СIV і СIV) і у юнаків і у дівчат нижній рівень шийного лордозу (СV) зустрічається найрідше. Високий рівень шийного лордозу має, як правило, невелику глибину (ознаки гіполордозу), а низький – значно більшу (ознаки гіперлордозу).
Шляхом аналізу трьохвимірних комп’ютерних томограм досліджено варіанти форми тіл шийних хребців та міжхребцевих дисків і проведено їх класифікацію, а також морфометричне дослідження: визначено лінійні розміри обстежуваних структур в прямій та бічній проекціях.
Встановлено, що у бічній проекції тіла СIII-СVII можуть мати прямокутну або трапецієподібну форму з найменшою висотою посередині, тіло СII – трапецієподібну форму з найменшою висотою по задньому краю; у прямій проекції і у юнаків, і у дівчат тіла СII-СVII найчастіше мають бочкоподібну форму з найменшою шириною по нижньому краю, або прямокутну форму, дуга атланта – форму оберненої трапеції з найменшою шириною по нижньому краю. Міжхребцеві диски найчастіше мають форму випуклої лінзи або плоску (як у боковій, так і в прямій проекції).
Вперше визначено якість кісткової тканини тіл хребців та хрящової тканини міжхребцевих дисків, і проведено порівняння лінійних розмірів та щільності структур шийного відділу хребта.
Співставлення щільності різних ділянок тіл шийних хребців засвідчило, що щільність кісткової тканини, визначена по верхньому та по нижньому краях тіл хребців є вищою, ніж посередині на 11-76% у юнаків і 15-63% у дівчат. У юнаків найбільшу різницю показників щільності в різних ділянках має кісткова тканини передньої дуги атланта – її щільність по верхньому краю становить 169,57%, а по нижньому – 176,46% у порівнянні з показниками середньої ділянки, у дівчат найбільшу різницю досліджуваних показників має тіло СII, щільність кісткової тканини якого становить 163,96%, по верхньому і 145,08% по нижньому краю від показника середини тіла. І у юнаків, і у дівчат найвищу щільність має перший міжхребцевий диск (170,3±27,3 HU та 182,3±19,8 HU відповідно), найнижчу – п’ятий міжхребцевий диск (101,1±11,6 HU та 110,4±12,1 HU відповідно).
Також проведено співставлення питомих часток висоти тіл хребців та міжхребцевих дисків у загальній висоті шийного відділу хребта у юнаків і дівчат. Встановлено, що сумарні частки висоти тіл хребців та міжхребцевих дисків у юнаків та дівчат різняться мінімально, і складають для кісткових структур 81,06+1,93% у юнаків та 80,96+1,78% у дівчат обстежуваної групи, для хрящових структур – 18,94+0,52% та 19,04+0,51% відповідно
Розроблена комп’ютерна програма для визначення відповідності величини питомих часток структур шийного відділу хребта осіб юнацького віку показникам вікової норми та виявлення відхилень.
