Бортник С. А. Інтертекстуальна поетика Петра Карманського

У дисертації вперше здійснено комплексне дослідження особливостей інтертекстуальної поетики Петра Карманського у діахронічній і синхронічній проекціях. Поняття інтертекстуальна поетика у характеристиці художньої та документальної творчості письменника визнано базовим концептом, що ґрунтується на усвідомленій інтертекстуальній стратегії. З’ясовано специфіку вертикальних і горизонтальних проекцій інтертекстуальних комунікацій у творах автора. Здійснено класифікацію, яка включає різні типи й підтипи інтертекстуальних взаємодій. Визначено, що формально-змістовими домінантами інтертекстосвіту письменника є адресна інтертекстуальність, інтермедіальність й автоінтертекстуальність. Додатковими зонами активності інтертекстуального мислення письменника визнано кодову інтертекстуальність, квазіінтертекстуальність, архітекстуальність. Масштабними інтертекстами-прототекстами в інтертекстуальному полі П. Карманського виявилася Біблія, грецька міфологія, римська писемність, культурно-історичні дискурси Риму й української дійсності на початку ХХ ст., творчість українських і зарубіжних письменників, власна творчість автора, різні види мистецтва (музика, живопис, скульптура, архітектура, театр). Ключові слова: П. Карманський, інтертекстуальна поетика, синхронія, діахронія, інтертекстуальність, інтертекст, текст, інтертекстуальне поле, інтертекстосвіт, прототекст, метатекст, адресна інтертекстуальність, інтермедіальність, автоінтертекстуальність, цитата.