Курта Х. М. Поліморфізм мікросателітних ДНК-локусів веслоноса (Polyodon spathula) українських популяцій

У дисертації представлені результати аналізу поліморфізму мікросателітних ДНК-локусів веслоноса українських популяцій з трьох рибницьких господарств, таких як ДУ «ВЕДОРЗ ім. академіка С.Т. Артющика» (n = 32, Херсонська обл.), ПрАТ «Чернігіврибгосп» (n = 35, Чернігівська обл.), ТОВ «Рибне господарство «Меркурій» (n = 38, Вінницька обл.). Опираючись на генетичну базу даних GenBank та рекомендації FAO, проведено узагальнення та підбір найбільш поліморфних STR-локусів, характерних для веслоноса. За оптимізованою мультиплексною ПЛР здійснено оцінку, охарактеризовано та науково обґрунтовано особливості генетичної структури вітчизняних популяцій даного виду риб. Виявлено особливості розподілу алельних варіантів та їх частот для українських популяцій веслоноса. Підтверджено поліморфність досліджуваних мікросателітних локусів ДНК згідно середнього показника індексу поліморфізму (РІС = 0,569). Проведено порівняльний аналіз популяцій даного виду з України та зіставлено з популяціями з Польщі і природних водойм США за використання мікросателітних ДНК-маркерів. Проаналізовано основні показники генетичного поліморфізму та встановлено зниження кількості алелів на локус у популяціях веслоноса з України (Na = 6,1) та зіставлених популяцій з Польщі (Na = 5,5), порівняно з популяціями з природних водойм США (Na = 11,1). Встановлено, що значення фактичної гетерозиготності були вищими за показники теоретично очікуваної як для проаналізованих українських (Но = 0,709, Не = 0,616), так і для зіставлених польських популяцій веслоноса (Но = 0,809, Не = 0,699). У обраних для порівняння природних популяціях спостерігалося наближення до генетичної рівноваги згідно рівняння Харді-Вайнберга за середніми значеннями фактичної та теоретично очікуваної гетерозиготності (Но = 0,813; Не = 0,817). Проведено філогенетичний аналіз та визначено генетичні відмінності між популяціями веслоноса зі штучних та природних водойм. Підтверджено походження українських і польських популяцій веслоноса від різних вихідних батьківських особин, що дозволяє розглядати дані групи риб, як потенційне джерело для обміну та збагачення генетичними ресурсами маточних стад досліджуваного об’єкта.