Кучер В. А. Механізм соціального партнерства у сфері соціального захисту учасників антитерористичної операції та операції об'єднаних сил

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0419U004585

Здобувач

Спеціальність

  • 25.00.02 - Механізми державного управління

25-10-2019

Спеціалізована вчена рада

Д 26.891.02

Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України

Анотація

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 — механізми державного управління. – Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України. – Київ, 2019. У дисертаційній роботі обґрунтовано теоретико-методологічні засади соціального партнерства у сфері соціального захисту учасників антитерористичної операції та розроблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення процедур і технологій його реалізації в сучасних умовах суспільного розвитку. Запропоновано авторський підхід до соціального партнерства, як механізм, спрямований на зниження напруженості у взаємовідносинах між різними соціальними групами та на політичну консолідацію органів влади всіх рівнів і органів місцевого самоврядування. Охарактеризовано систему державних та громадських інститутів та їх функцій у сфері соціального захисту учасників АТО (ООС), що забезпечує якісну і повноцінну реалізацію соціальних прав учасників АТО (ООС) шляхом залучення до цього процесу максимального кола соціальних партнері. Запропоновано визначення соціального партнерства, яке спрямоване на досягнення консенсусу між різними сторонами соціального діалогу. Розроблено механізми співпраці державних служб із громадськими та волонтерськими організаціями, результатом чого має стати напрацювання більш ефективних інструментів розв’язання актуальних проблем у сфері захисту соціальних прав учасників АТО (ООС). Конкретизовано основні напрями, які потребують першочергово правового врегулювання, щодо впорядкування надання учасникам АТО (ООС) та членам їх сімей щодо матеріальної допомоги та пенсійного забезпечення, надання психологічної підтримки, санаторно-курортного лікування, забезпечення житлом, дотримання трудових прав тощо; врегулювання цих питань потребує внесення змін до вже існуючого законодавства, а також розробки та видання нових нормативно-правових актів – законів, Указів Президента України, рішень Кабінету Міністрів України тощо.

Файли

Схожі дисертації