Тулба К. Г. Правове регулювання міжнародних поїздок громадян у міжнародних договорах України.

Дисертація присвячена з’ясуванню міжнародно-правової основи функціонування правових режимів здійснення міжнародних поїздок громадян, визначенню особливостей їх правового регулювання та обґрунтуванню способів його вдосконалення. У роботі дано характеристику стану наукового розроблення міжнародно-правових аспектів здійснення міжнародних взаємних поїздок громадян. На підставі аналізу історії становлення правового забезпечення міжнародних відносин у сфері міжнародних взаємних поїздок громадян проведено її періодизацію й дано характеристику виділеним періодам. Проаналізовано та узагальнено стан правового забезпечення транскордонногоруху осіб через кордони України. Аналіз положень міжнародних договорів про лібералізацію візового режиму за участю України дав підстави виокремити та розкрити зміст їх загальних і особливих ознак, а також удосконалити їх класифікацію за критеріями: статусу сторін міжнародних договорів; їх назв; призначення та суб’єктів поширення. У роботі конкретизовано визначення поняття «міжнародні договори про взаємні поїздки громадян» і дано їх порівняльно-правову характеристику. Вивчення положень Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про спрощення оформлення віз від 18 червня 2007 р. зі змінами від 23 липня 2012 р. й Регламенту (ЄС) № 2017/850 Європейського Парламенту та Ради від 17 травня 2017 р. про візову лібералізацію для громадян України було покладено в основу узагальнення їх значення для правового регулювання міжнародних поїздок громадян України. Аналіз положень договорів про місцевий прикордонний рух за участю України дав змогу встановити їх істотні умови та провести їх узагальнення. У дисертації визначено недоліки застосування правових режимів здійснення міжнародних поїздок громадян, які узагальнено в межах двох їх складових: недоліки правового та організаційного забезпечення. На підставі аналізу стану правового забезпечення транскордонного руху осіб, поглядів вчених на питання вдосконалення правового забезпечення виокремлено та обґрунтовано способи його вдосконалення в межах формально-регламентаційного; охоронно-регламентаційного; організаційно-регламентаційного напрямів.