Розінкевич Н. В. Українська мандрівна проза початку XXI століття: тематика, проблематика, поетика.

У дисертації вперше проаналізовано тематику, проблематику й особливості поетики української мандрівної прози початку XXI століття. Досліджено особливості розвитку та побутування цього корпусу текстів в художньому, документальному, художньо-документальному дискурсах, що функціонують в умовах глобальних культурних змін інформаційного суспільства. У роботі скореговано понятійно-категоріальний апарат відносно розуміння природи мандрівної прози як метажанру. З’ясовано відмінність між дефініціями: «мандрівна проза» і «мандрівна література», «мандрівна література» і «подорож», «тревелог» і «подорож», «тревелог» і «мандрівний нарис», «вигадана подорож» і «реальна подорож», «тревелог» і «роман». Вдосконалено і поглиблено уявлення про те, що ці поняття філологічного дискурсу не ідентичні й ототожнення їх у науковій рецепції не припустимо. На загальнотеоретичному, історико-літературному, індивідуально-авторському та національному рівнях схарактеризовано тенденції розвитку та національної специфіки мандрівної прози. Систематизовано сучасні поведінкові типи персонажів-мандрівників. Виявлено, що новітня мандрівна проза перебуває в процесі становлення й рефлексії, в ній продовжуються кращі традиції та здобутки, осмислюються глобальні культурно-історичні та політико-економічні зміни сучасного життєвого процесу, аналізується досвід минулих епох, що неминуче впливає на її переорієнтацію у специфічний регістр буття: спосіб авторського моделювання культурного, соціально-історичного та побутового простору трансформується й стає аксіоматичним, статистичним, оптимізаційним, імітаційним.