Ситнік П. О. Прогнозування тяжкості та діагностика гнійно-запальних захворювань придатків матки

Дисертація присвячена розв’язанню актуальної проблеми – підвищенню ефективності прогнозування тяжкості та діагностики запальних захворювань придатків матки з метою збереження репродуктивного здоров’я жінок. Доповнені та розширені уявлення про фактори ризику і особливості клінічного перебігу гнійно-запальних захворювань органів малого таза (ГЗЗОМТ) в залежності від вираженості реакції системної запальної відповіді. Проведений порівняльний аналіз генетичного поліморфізму довів, що застосування в діагностиці й прогнозуванні ускладнень аналізу генетичного поліморфізму цитокінів TNF-альфа, IL-6, IL-10 у пацієнток з гнійно-запальними захворюваннями придатків матки може бути корисним для прогнозування перебігу захворювання. Визначено, що для прогнозування тяжкості перебігу ГЗЗОМТ доцільно брати до уваги коефіцієнт, який враховує наявність захворювань зі статевим шляхом передачі, тривалість захворювання, вираженість фебрильної реакції, зміни лейкоцитарної формули, вираженість больового синдрому, вміст C-реактивного білка та погодинний діурез (Se = 0,84; PPV = 0,80; J = 0,45). На основі отриманих результатів обґрунтовано та впроваджено у роботу закладів практичної охорони здоров’я алгоритм діагностики та оцінки ступеня тяжкості гнійно-запальних захворювань придатків матки, що дозволяє активне ведення пацієнток з ГЗЗОМТ за рахунок скорочення терміну очікувальної тактики, що водночас дозволяє уникнути необґрунтованих оперативних втручань. Моніторинг віддалених клінічних результатів у післяопераційному періоді показав, що найбільш часто у пацієнток, які пройшли оперативне лікування, відзначалися ознаки синдрому хронічного тазового болю (25,7 % через 12 міс. після лікування, 68,6 % – через 24 міс., 80,0 % – через 36 міс.). У хворих Ia групи було зареєстровано 4 (11,4 %) випадки ектопічної вагітності, ще у 5 (14,3 %) були повторні епізоди запальних захворювань органів малого таза.