Бурак В. В. Вербалізація родинних стереотипів в українській, польській і британській реалістичній прозі другої половини ХІХ століття.

Уперше в межах української етнолінгвістики встановлено семіотичні критерії для виокремлення вербалізаторів стереотипів різних ступенів сформованості (різної сили / культурно відображального потенціалу) на матеріалі художніх текстів реалістичного стилю. У роботі врегульовано співвідношення номінативної та комунікативної функцій засобів вербалізації стереотипів (розрізняємо номінативні і комунікативні вербалізатори стереотипів); ураховано особливості вербалізаторів стереотипів різної структурної складності та різних ступенів сформованості. Удосконалено методику когнітивної дефініції шляхом розмежування ширини референції комунікативних смислів, які відсилають до складових конвенційного поняття різної структурної складності й абстрактності (тобто – до ознак, суджень та умовиводів). Розкрито еволюцію поглядів на лінгвістичну природу стереотипа і методологію дослідження цього феномену в етнолінгвістиці. Аргументовано доцільність залучення художніх текстів як матеріалу етнолінгвістичних досліджень. Виокремлено 6 номінативних форм, які здійснюють референцію до стереотипів різної сили: непохідне слово, похідне слово, фразеологізоване словосполучення, семантично зв’язане словосполучення, паремія, семантично зв’язане речення.