Пельо Р. А. Підвищення паливоощадності автотранспортного засобу формуванням раціональних законів та алгоритмів перемикання передач трансмісії

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0419U005416

Здобувач

Спеціальність

  • 05.22.02 - Автомобілі та трактори

29-11-2019

Спеціалізована вчена рада

К 35.052.20

Національний університет "Львівська політехніка"

Анотація

В роботі проведено аналіз і оцінку вибору моментів перемикання передач у ступеневій механічній трансмісії автомобіля на режимах розгону і сповільнення автомобіля з умов паливної ощадності. Детально розглянуті теоретичні засади організації процесів перемикання передач за допомогою фрикціонів з-за умов нерозривної передачі силового потоку (при замкнутому зчепленні) і одночасного автоматичного корегування швидкісного і навантажувального режимів роботи двигуна внутрішнього згоряння. Зокрема, детально опрацьовано чотири можливих алгоритми автоматичного корегування режимів роботи двигуна з умов дотримання заданого водієм режиму руху: стабілізації кутової швидкості вала двигуна (ω – керування); перехідного режиму роботи двигуна по лінії мінімальної питомої витрати пального у функції потужності двигуна (g – керування); динамічного перехідного режиму з короткочасними виходами на зовнішню тягову і гальмівну характеристики (так звані, форсовані режими N – керування); стабілізації обертового моменту двигуна (М – керування). Проведені аналітичні дослідження засвідчили найменші значеня: витрати палива, відхилення від заданої водієм програми руху та роботи буксування фрикціонів (втрат енергії) під час перемикання передач на тяговому режимі (розгоні) власне при автоматичному корегуванні режимів роботи двигуна згідно алгоритму N – керування. Застосування динамічного перехідного режиму двигуна має перевагу над іншими алгоритмами керування і при сповільненні (зворотні перемикання) автомобіля. Разом з тим слід констатувати обмежені можливості реалізації власне форсованих режимів корегування роботи двигуна у граничних зонах (мінімальних чи максимальних) швидкостях обертання вала двигуна, де єдиним можливим, щодо реалізації стає лише алгоритм M керування (не форсовані режими корегування роботи двигуна). Отримані результати є достатньо загальними, хоча в модель автомобіля вносились суттєві спрощення. Зокрема, взята до уваги схемно дуже проста коробка передач насправді повністю відтворює принципи роботи механічної ступеневої трансмісії будь-якої будови.

Файли

Схожі дисертації