Максимець Т. А. Клініко-патогенетичні аспекти застосування статинів у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та коморбідним ожирінням.

Дисертація присвячена вивченню предикторів інсулінорезистентності у хворих на стабільну ішемічну хворобу серця у поєднанні з надмірною масою тіла чи ожирінням на підставі оцінки метаболічного профілю під час гіполіпідемічної терапії аторвастатином. Доведено, що пацієнти з ішемічною хворобою серця на тлі ожиріння мають істотно вищу потребу у використанні нітрогліцерину для лікування ангінозних нападів та тяжчий функціональний клас стабільної стенокардії порівняно з хворими з надмірною масою тіла. Встановлено, що ішемічна хвороба серця у пацієнтів з ожирінням перебігала на тлі інсулінорезистентності та системного запалення. Застосування аторвастатину в дозі 40 мг у пацієнтів з ішемічною хворобою серця на тлі надмірної маси тіла чи ожиріння призводить до порушення вуглеводного обміну, що проявляється гіперглікемією натще, гіперінсулінемією та інсулінорезистентністю. Встановлено, що прийом аторвастатину пацієнтами з ішемічною хворобою серця на тлі надмірної маси тіла чи ожиріння впродовж 12 місяців супроводжується підвищенням концентрації інсуліну та оментину-1. Уточнено наукові дані про дозозалежний плейотропний ефект аторвастатину, а саме – протизапальний, на основі визначення концентрації високочутливого С реактивного протеїну у сироватці крові пацієнтів. Запропоновано визначення індексу QUICKI як оптимального для оцінки інсулінорезистентності у нормоглікемічних пацієнтів з ішемічною хворобою серця на тлі ожиріння, а індексу НОMA-IR у пацієнтів з предіабетом.