Об'єкт дослідження: процес формування міжнародної конкурентоспроможності світових виробників промислової продукції; мета дослідження: розвиток теоретико-методологічних засад дослідження проблеми формування інноваційної складової міжнародної конкурентоспроможності світових виробників промислової продукції та розробка науково-практичних рекомендацій щодо забезпечення конкурентних переваг національних виробників промислової продукції на світових ринках у рамках реалізації механізмів трансформації стратегій розвитку, організаційних структур та культури компаній; методи дослідження та апаратура: діалектичний, системно-структурний методи, методи теоретичного узагальнення, аналізу, синтезу та групування, логіко-історичний метод, методи аналізу, індукції, дедукції, економіко-математичного моделювання та порівняння, статистичні методи, системно-динамічне моделювання та кореляційно-регресійний метод; теоретичні і практичні результати: удосконалено концепт глобально-інноваційної моделі розвитку виробництва промислової продукції, основними детермінантами якої є поступова зміна лідерської архітектоніки; зростання значущості інноваційної складової в конкурентній стратегії виробників; підсилення впливу механізмів державного регулювання; підвищення вимог до соціальної відповідальності; трансформація моделі ринкових відносин у галузі від вертикальної інтеграції до довгострокових гнучких мережевих партнерств; запропоновано теоретико-методологічні засади дослідження напрямків та важелів зміни галузевих моделей розвитку в умовах формування глобальної економіки знань, а саме обґрунтовано, що одним із важливих завдань інноваційної політики міжнародної компанії зрілих галузей промисловості є формування власного інтелектуального капіталу; формування банку даних про інноваційні продукти в галузі; утворення інноваційної системи комунікацій і культури організації; створення ключових компетенцій забезпечення стійких конкурентних переваг і стратегічного лідерства на ринку, подальше перетворення ключових компетенцій в інновації; попередження подій і «формування» майбутнього за рахунок розвитку здатності організації до стратегічного бачення майбутнього бізнес-портфелю; розроблено кількісний інструментарій оцінки впливу інноваційної діяльності промислових компаній на показники, що характеризують їх міжнародну конкурентоспроможність, центральним елементом якого є системно-динамічна модель взаємозв’язку фінансової результативності компанії та інвестицій у інноваційні та соціальні проекти; підтверджено гіпотезу, що в епоху формування техноглобалізму, зростання глобальної конкурентоспроможності та підсилення вимог глобальної стратегії сталого розвитку стимулюється реалізація потенціалу інноваційного розвитку зрілих галузей промисловості, в тому числі металургії (через запровадження вимог до політики соціальної відповідальності компаній, принципів «зеленого» виробництва, впровадження технологій енерго- та ресурсозбереження, політики «постійних змін» у менеджменті, утворення глобальних та регіональних мереж взаємодії); уточнено концептуально-організаційні засади інноваційної промислової політики країн, які ґрунтуються на таксономії інноваційної промислової політики Дж. Вeйсса, що передбачає класифікацію країн за трьома стадіями розвитку індустріалізації; запропоновано систематизацію завдань інноваційної промислової політики, типи та характер оптимальних для впровадження інновацій, перелік головних агентів змін; ступінь упровадження: розробки впроваджені в практичну діяльність ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», Донецької торгово-промислової палати, Інституту економіки промисловості НАН України, Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу», у навчальний процес Донецького національного університету імені Василя Стуса; сфера використання: формування інноваційної складової міжнародної конкурентоспроможності світових виробників промислової продукції.
