Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері застосування норм Конституції України, як норм прямої дії, з метою реалізації та захисту прав людини. Предметом дослідження є пряма дія норм Конституції України у сферах реалізації та захисту прав людини. Уперше: 1) встановлено окремі елементи механізму реалізації прав людини та механізму захисту прав людини у їх динамічному розвитку, що дозволило зробити висновок про те, що здійснення права має місце тоді, коли суб’єкт права самостійно вчиняє дії, спрямовані на забезпечення суб’єктивних інтересів як результату, а про реалізацію його права йдеться у разі необхідності вчинення окремих юридичних дій й іншими зобов’язаними на те суб’єктами; 2) розкрито співвідношення понять прямої дії норм Конституції України з аналогією закону та аналогією права, що дозволило зробити висновок про те, що реалізація юридичної властивості прямої дії норм Конституції України не має на меті виключно подолання прогалин у галузевому законодавстві України; гарантує безпосередню реалізацію таких норм при їх дотриманні, виконанні, використанні та застосуванні суб’єктами відповідних правовідносин; реалізується безумовно та не потребує певних на те умов; 3) доведено необхідність розуміння прямої дії норм Конституції України у матеріальному та процесуальному аспектах; 4) розроблено та обґрунтовано концептуальні особливості формування механізму реалізації та застосування положень Конституції України, як норм прямої дії; обґрунтовано тезу щодо подібності механізму прямого застосування норм Конституції України національними судами та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейським судом з прав людини.
Удосконалено: - поняттєво-категоріальний апарат, характерний для сфери конституційно-правового регулювання застосування положень Конституції України, як норм прямої дії: «механізм реалізації прав людини», «механізм захисту прав людини», «дія норм Конституції України», «пряма дія норм Конституції України», що забезпечить формування належного уніфікованого тлумачення зазначених категорій та впливатиме на ефективність механізму реалізації та застосування положень Конституції України, як норм прямої дії; - наукові положення щодо форм реалізації прямої дії норм Конституції України у сфері реалізації та захисту прав людини; - обґрунтування об’єктивної та практичної можливості реалізації та застосування положень Основного Закону, як норм прямої дії; набули подальшого розвитку: - наукові погляди щодо загально-філософських та політико-правових концепцій про права людини у взаємозв’язку з науковими дослідженнями проблематики конституційно-правового механізму реалізації та захисту прав людини та загальнотеоретичні положення щодо розвитку концепції та теорій у сфері дії конституційних норм у часі, по колу осіб та просторі; - наукові положення щодо застосування Конституційним Судом України норм Основного Закону безпосередньо у своїй діяльності шляхом їх буквального та розширювального тлумачення; - пропозиції щодо формування механізму реалізації та захисту прав людини на основі прямої дії норм Конституції України, з урахуванням правових позицій Європейського суду з прав людини.
