Мельников К. П. Синтез та властивості функціоналізованих гем дифлуороциклоалканів.

Дисертаційна робота присвячена розробці методів синтезу гем дифлуороциклоалканів з розміром циклу С4–С6, які містять різні функціональні групи, а також вивченню їх основних хімічних та фізико-хімічних властивостей. Знайдено, що зручним методом синтезу 3,3-дифлуороцикло-пентан/гексанових похідних є пряме деоксофлуорування відповідних кетоциклоалканкарбоксилатів за допомогою диетиламіносульфур трифлуориду. Для синтезу 2,2 дифлуороциклоалканкарбонових кислот ключовими вихідними сполуками є ацетильні похідні гідроксикетони, а для відповідних амінів- трифлуорацетил-α-амінокетони. Знайдено, що оптимальними для отримання спіропохідних 4,4-дифлуороциклогексану є методи, які ґрунтуються на реакціях Сакураї та Петасиса. Розроблено підхід до синтезу похідних 3,3-дифлуороциклобутану, який ґрунтується на реакції деоксофлуорування етил 3-оксоциклобутан-карбоксилату. Останній був отриманий з доступної 3-оксоциклобутан-карбонової кислоти, проведення подальших перетворень функціональних груп дозволило отримати кислоту та амін у багатограмових кількостях. Встановлено, що ефективним методом синтезу вихідних сполук для 2,2-дифлуороциклобутанвмісних похідних є реакція [2+2]-циклоприєднання 1,1-диметоксиетену до метилакрилату з утворенням ключової сполуки – метил 2,2-диметоксициклобутанкарбоксилату. Подальше проведення деоксофлуорування відповідного кетону за допомогою морфоліносульфур трифлуориду та серії синтетичних перетворень дозволило синтезувати нові функціоналізовані похідні, такі як бромід, боропінаколат, сульфонілхлорид та амін. Знайдено, що найбільшого впливу на рКа та ліпофільність надає введення атомів флуору до циклоалканамінів та карбонових кислот у друге положення до функціональної групи.