Робота присвячена важливим проблем реалізації реформування системи публічного управління, виокремленні етапи реформування сучасного українського суспільства, визначені шляхи ефективного та результативного реформування системи публічного управління.
У дослідженні вперше розроблено теоретичну модель проведення ефективного та результативного політико-адміністративного реформування системи публічного управління, яка складається з наступних елементів: прийняття Концепції політико-адміністративного реформування системи публічного управління; формування та впровадження Агентства України з питань реформ ; здійснення Агентством України з питань реформ аудиту попередніх реформ починаючи з 1996 року; формування Дорожньої карти політико-адміністративного реформування; оптимізації органів державної влади відповідно до реінжинірингу процесів; формування інноваційного складу системи публічної служби та прийняття Закону України «Про публічну службу»; формування системи оцінювання етапів політико-адміністративного реформування; корегування Концепції політико-адміністративного реформування системи публічного управління.
Автором удосконалено понятійно-категоріальний апарат державного управління через введення у науковий обіг поняття «політико-адміністративне реформування», як це системи механізмів державного управління, спрямованих на оптимізацію системи органів державної влади та їх раціональний розподіл; оптимізацію кількості державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування; формування системи надання ефективних адміністративних послуг населенню країни; розбудову системи місцевого самоврядування; забезпечення добробуту населення країни. Водночас, зміна – це рух від уже існуючого стабільного стану об’єкта, явища тощо до його нового, більш прогресивного стану, який відбувається у певний проміжок часу; модернізація – це удосконалення, поліпшення, перетворення або оновлення окремих (певних) елементів соціально-економічної, політико-правової, фінансової або іншої системи, яке відбувається у процесі трансформації цієї системи; трансформації можуть відбуватися не тільки суттєві зміни, але й генезис нової системи, нових відносин або явищ; реформування відрізняється від трансформації своєю спрямованістю й тим, що воно спрямовано на досягнення мети; реформування публічного управління – це сукупність механізмів, інструментів, методів, спрямованих на формування інноваційної моделі публічного управління, яка сприяє покращенню добробуту населення, наближення надання адміністративних послуг до споживачів, поліпшенню соціально-економічного становища населення країни, оптимізації та раціоналізацію використання коштів бюджетів.
