В дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання обґрунтування можливостей використання сучасного європейського досвіду формування потенціалу ефективної взаємодії держави і громадянського суспільства в Україні. Зокрема, визначено що громадянське суспільство і держава являють собою дві невід’ємні частини одного явища ‒ сучасного соціуму, які не можуть існувати одна без одної. Вони доповнюють одне одного як вільні рівноправні партнери. Якщо правова держава є формою організації громадянського суспільства, то воно є умовою розвитку та вдосконалення правової держави. Однак, саме держава повинна бути гарантом громадянського суспільства, яке має право вимагати захисту життя, здоров’я особи, якості навколишнього середовища, безпеки, дотримання права; зобов’язана здійснювати, перш за все соціальні програми так, щоб не допускати розколу суспільства або перетворення існуючих в ньому суперечностей в конфлікти. Натомість у процесі формування громадянського суспільства утворюється сучасна держава. Цей процес не завершений не лише в Україні, але навіть у провідних країнах Західної Європи.
Доведено, що створення ефективної та дієвої системи державного управління, здатного забезпечити соціально-економічні вимоги до демократичного суспільства, є однією з головних проблем нашого часу. Ефективність державного механізму неможлива без максимальної функціональності кожного з його компонентів. Координаційна робота системи державного управління базується на гармонійній взаємодії державної влади та громадянського суспільства. Створення громадянського суспільства означає демократизацію уряду шляхом активної та рівної участі всіх громадян та організацій на конкретному регіональному та національному рівнях.
Діагностовано, що механізм взаємодії громадянського суспільства і держави в різних країнах світу дуже різноманітний. Але обов’язковими його складовими можемо вважати наявність: демократичного законодавства, поділу влади, діяльності легальної опозиції, громадсько-політичного плюралізму. На прикладі європейської практики можемо дійти висновку, що найкращі можливості для формування взаємодії держави та громадянського суспільства присутні в країнах демократичних режимів.
Доведено, що залучення потенціалу громадянського суспільства до формування і реалізації державної політики України має бути у контексті європейського виміру, що дасть змогу уникнути багатьох помилок, а також визначити оптимальні шляхи розвитку. Однак, не всі методи можуть бути адаптовані до реалій України з цілого ряду причин, в тому числі високого рівня бюрократії, а подекуди і неможливості влади прийняти важливі рішення для країни. Цей процес також ускладнюється значною корупцією, в порівнянні з європейськими країнами, відмінностями в законодавстві, місцями є технічна неспроможність та некваліфіковані кадри.
Визначено, що взаємодія громадянського суспільства та представників держави в Україні на сьогодні має потребу у створенні умов з підвищення активізації громадянського потенціалу. За таких умов буде можливим ширше залучення груп суспільства до участі в прийнятті певних державних рішень (нормативних документів), в здійсненні ефективного державного управління. Активна участь громадянського сектору в таких процесах дозволяє виявляти недоліки, допущенні ще на стадії розробки та прийняття управлінських рішень й залишились поза увагою представників держави.
Спираючись на науковий доробок дослідників проблематики взаємодії держави та громадянського суспільства, виокремлено та охарактеризовано основні напрями вдосконалення потенціалу взаємодії державного та громадянського сектору та основні пріоритети побудови сильного громадянського потенціалу взаємодії держави та суспільства, маючи на меті розвиток соціально спрямованої держави в Україні.
Розроблено модель впровадження аспектів європейського виміру потенціалу взаємодії держави і громадянського суспільства, яка включає європейські тенденції моніторингу та оцінки (виміру) потенціалу взаємодії держави і громадянського суспільства та передбачає можливість їх застосування в Україні.
Ключові слова: державне управління, громадянське суспільство, взаємодія, європейський вимір, соціально спрямована держава, публічна політика.
