В дисертаційній роботі здійснено комплексне науково-теоретичне обґрунтування демократичної комунікативної моделі як складової системи державного управління сучасної України, а також доведено доцільність такої моделі комунікації між громадянами та посадовими і службовими особами органів державної влади та місцевого самоврядування.
Сучасна Україна, як транзитивна держава, перебуває на етапі переходу від командно-адміністративної системи державного управління, яка була притаманна періоду радянської державності, до такої управлінської моделі, яка відповідає демократичному державно-політичному режиму.
Реформування у будь-якій сфері для того, щоб отримати позитивні результати, має спиратися, зокрема на наукові напрацювання. З огляду на зазначене, дослідження комунікації як елементу системи державного управління України становлять теоретичний та практичний інтерес.
Модернізація комунікації між громадянами та державою в напрямку її гуманізації на засадах людиноцентризму потребує створення теоретичної моделі. Доцільно спочатку на абстрактному рівні розглянути відповідний процес комунікації, а вже потім започатковувати практичне втілення ідеї посилення демократії участі в Україні, зокрема, шляхом демократизації спілкування між громадянами та державою. Для цього слід створити таку модель, яка максимально враховуватиме усі обставини комунікації громадян з державою.
Проаналізовано стан вивчення в українській науці державного управління ролі комунікації в системі державного управління. Визначено теоретико-методологічні основи дослідження комунікативної моделі як складової системи державного управління. Обґрунтовано трактування звернень громадян, консультацій із громадськістю, громадської експертизи, місцевих ініціатив, громадських слухань, соціального діалогу, адвокації, лобіювання як форм комунікації між громадянами та посадовими і службовими особами органів державної влади та місцевого самоврядування.
Простежено розвиток національного законодавства у сфері комунікації громадян та органів державної влади і місцевого самоврядування. Проаналізовано форми комунікації між громадянами та органами державної влади і місцевого самоврядування на підставі вивчення національного законодавства. Виявлено вплив комунікації між громадянами та органами державної влади і місцевого самоврядування на виконаннями цими інституціями своїх функцій прогнозування, планування, організації, регулювання, координації, контролю.
Здійснено аналіз загальновідомих теоретичних моделей комунікації, що були запропоновані українськими та зарубіжними дослідниками та визначено тенденції розвитку теоретичного моделювання процесу комунікації. Розроблено демократичну комунікативну модель як складову системи державного управління України та запропоновано практичні рекомендації із її запровадження, а також обґрунтовано доцільність реалізації.
