Дисертаційна робота присвячена зниженню частоти акушерських та перинатальних ускладнень у жінок з аденоміозом на підставі удосконалення та впровадження алгоритму діагностичних та лікувально-профілактичних заходів. Показано найбільш інформативні методи контролю за ефективністю лікування та профілактики акушерських та перинатальних ускладнень у жінок з аденоміозом. Удосконалено та впроваджено алгоритм лікування у жінок з аденоміозом, а також діагностичних та лікувально-профілактичних заходів на підставі направленої медикаментозної та психологічної корекції.
Результати проведених досліджень свідчать, що вагітність у жінок з аденоміозом ускладнюється високою частотою загрози переривання вагітності – у 35,3 %, загрози передчасних пологів – у 52,9 %, плацентарною дисфункцією – у 50,0%, прееклампсією – у 47,0 %, у тому числі тяжкою – у 14,7%, запальними захворюваннями вагіни й вульви – у 55,8 %, частою травматизацією м’яких тканин у пологах – 29,4 %, акушерськими кровотечами – 20,6 %, передлежанням плаценти – 11,8%, передчасним виливом навколоплодових вод – 38,9 %, та затримкою розвитку плода – 41,2%. Характерним є вищий показник розроджень шляхом кесарського розтину – 35,3 %. Функціональний стан фетоплацентарного комплексу в жінок із аденоміозом характеризується не лише високим рівнем порушень з боку плаценти, а й об’єму навколоплодових вод (32,4 % – багатоводдя, 20,6 % – маловоддя) на тлі виражених доплерометричних (підсилення кровотоку) і ендокринологічних порушень (зниження рівня естріолу, прогестерону, хоріонічного гонадотропіну на тлі збільшення вмісту к ортизолу, фактору некрозу пухлини та інтерлейкіну-6).
Використання удосконаленого алгоритму лікувально-профілактичних заходів дозволило нормалізувати психоемоційний стан жінок з аденоміозом, а також знизити частоту плацентарної дисфункції у 2,4 разу, прееклампсії – у 2 рази, загрози передчасних пологів – у 2,3 разу, бактеріального вагінозу – 1,9 разу, передчасного розриву плодових оболонок – у 2 рази, травм м’яких тканин у пологах – на 9,9 %, акушерських кровотеч – 3,5 разу, внутрішньоутробного інфікування плода – у 4 рази, дистресу плода – у 2 рази, затримки розвитку плода – у 2,8 разу, асфіксії в пологах – у 2 рази, кесарських розтинів – у 2 рази, гіпогалактії – у 1,9 разу, що загалом дозволило покращити акушерські та перинатальні наслідки.
