Зроблено аналіз теоретичних та методологічних досліджень зазначеної проблеми та сформульовано головні напрями гендерних напрацювань, покращено понятійно-категорійний механізм, проаналізовано теоретичні й методологічні підходи організації державної політики, розкрито головні аспекти гендерної політики на міжнародному рівні та надано поради, як удосконалити механізми утворення та втілення гендерної політики. Визначено авторське формулювання терміна «гендерна паритетність у публічному управлінні», що передбачає зрівноважене, рівноправне представництво чоловіків і жінок в установах публічної влади, причому як державної, так і органів місцевого самоврядування, а також гарантування однакової доступності громадян до органів публічної служби, що має відбуватися згідно з кваліфікацією та професійною підготовкою кандидата, незалежно від його статі, та з усуненням при призначенні на таку службу гендерної нерівності й недопущення дискримінації за ознаками статі при її проходженні. Опрацьовано структуру інституційно-правового розвитку гендерної паритетності в українському публічному управлінні, яку формують належні інституції, а також нормативні та правові документи за трьома рівнями – наднаціональним, національним і регіональним, місцевим. Зважаючи на аналіз професійних наукових досліджень, нормативно-правові акти України, документи міжнародного рівня, практичні напрацювання щодо організації та втілення державної політики з гендерної паритетності в публічному управлінні, визначено теоретичні та методологічні підходи в організації процесів державної політики з гендерної паритетності в публічному управлінні, методи її втілення та напрями її покращення.
У ході дослідження вперше визначено поняття «гендерна паритетність у публічному управлінні» як зрівноважене, рівноправне представництво чоловіків і жінок в установах публічної влади – державної та органів місцевого самоврядування, а також гарантування однакової доступності громадян до органів публічної служби згідно з кваліфікацією та професійною підготовкою кандидата, незалежно від статі та з усуненням при призначенні на таку службу гендерної нерівності й недопущення дискримінації за ознаками статі під час її проходження. Крім того розроблено «ієрархічну модель» інституційно-правового забезпечення гендерної паритетності у сфері публічного управління України, яку утворюють відповідні інститути та нормативно-правові акти на трьох рівнях: наднаціональному, національному, регіональному. При цьому виокремлено напрям гендерної паритетності у сфері публічного управління, що на сьогодні є одним із важливих аспектів розвитку суспільства та підґрунтям для здійснення подальших досліджень у даній сфері.
