Об’єкт – податково-бюджетна підтримка виробників в умовах європейської економічної інтеграції.
Мета – полягає в уточненні теоретико-методологічних засад та обґрунтування науково-практичних рекомендацій щодо формування фіскального механізму підтримки вітчизняних виробників в умовах євроінтеграції. Методи – загальнонаукові: загального та конкретного, компаративний аналіз, індукція, дедукція, експертних оцінок, економіко-математичного моделювання, логічного аналізу, графічна та таблична інтерпретація. Результати дослідження полягають в обґрунтуванні рекомендацій щодо формування фіскального механізму підтримки виробників в Україні в умовах євроінтеграції в цілому та для виконання зобов’язань державі із внесення відповідних змін до вітчизняного законодавства згідно з Угодою про асоціацію з ЄС зокрема. Новизна: запропоновано визначення поняття «підтримка виробників», яке охарактеризовано як невід’ємний елемент системи державного регулювання економіки та спосіб досягнення цілей економічної політики; удосконалено теоретичне обґрунтування сутності фіскального механізму підтримки виробників, котрий представлено як сукупність бюджетно-видаткових та податкових форм, засобів та інструментів, за допомогою яких держава справляє стимулюючий вплив на діяльність суб’єктів господарювання; запропоновано теоретико-емпіричне обґрунтування передумов, доцільності та напрямів підтримки виробників державою не лише у зв’язку з «провалами ринку», як це пропонується у наявних дослідженнях, а й з огляду на «провали правил» та «системні провали»; обґрунтовано концептуальні засади стратегії формування фіскального механізму підтримки виробників, в основу якої закладено необхідність усунення двох груп недоліків у реалізації фіскальних заходів підтримки виробників і, відповідно, виокремлено дві взаємопов’язаних групи пріоритетів − економіко-фіскальні та організаційно-інституційні, що мають бути узгоджені зі стратегічними документами щодо розвитку економіки України; розроблено наукові підходи та рекомендації стосовно гармонізації податково-бюджетної підтримки виробників в Україні для виконання вимог Угоди про асоціацію з Євросоюзом, що передбачають: 1) узгодження вітчизняного фінансового законодавства з європейським правом із державної допомоги, відповідними положеннями директив ЄС зі справляння ПДВ та акцизного податку, підходами ЄС до розвитку бюджетної політики і систем внутрішнього контролю та зовнішнього аудиту; 2) застосування заходів підтримки з урахуванням чинних правових норм, а також рекомендацій Єврокомісії у цих сферах; удосконалено теоретико-організаційні підходи щодо застосування в Україні такої пільги з податку на прибуток як податковий кредит на дослідження і розробки, надання котрого запропоновано здійснювати на основі: поєднання об’ємної та прирістної схем врахування відповідних витрат суб’єкта господарювання; встановлення обмежень щодо максимального розміру пільги й мінімального розміру приросту цих витрат, який дає право на застосування прирістної схеми кредиту одночасно з об’ємною; визначення переліку витрат на дослідження і розробки для цілей оподаткування з урахуванням положень Керівництва Фраскаті та вітчизняних методичних рекомендацій з обліку цих витрат; поглиблено науково-теоретичні підходи до класифікації засобів фіскального механізму підтримки виробників, що передбачають їхній поділ на дві групи: 1) забезпечуючі функціонування усього механізму та його інструментарію; 2) об’єднуючі та забезпечуючі використання груп інструментів; уточнено теоретико-концептуальні засади щодо обґрунтування напрямів трансформації надання держпідтримки суб’єктам господарювання в умовах євроінтеграції, що, на відміну від існуючих підходів, сфокусовані на застосуванні фіскальних інструментів підтримки виробників та полягають у розширенні сфери їх використання як регіональної інвестиційної держаної допомоги, держдопомоги малому та середньому бізнесу, державної допомоги, пов’язаної із захистом навколишнього природного середовища та сприянням енергозбереженню, допомоги на дослідження, розробки та інновації, надання податково-бюджетної підтримки у невеликих обсягах, а також поступовому обмеженні застосування заходів стимулювання діяльності виробників окремих галузей економіки; запропоновано науковий підхід до систематизації видатків держави за програмною класифікацією видатків, що передбачає виокремлення восьми груп видатків за напрямами спрямування коштів на основі підходів ЄС до розподілу державної допомоги на заходи вертикальної та горизонтальної підтримки без урахування видатків на керівництво й управління в розрізі окремих напрямів економічної діяльності. Впроваджено у практичну діяльність Федерації роботодавців України, Раду підприємців при Кабінеті Міністрів України, ТОВ «БЕНЧМАРК ГРУП» та у навчальний процес Тернопільського національного економічного університету при викладанні.
Сфера використання – Комітет Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва і Міністерство фінансів України.
