Яхницька М. М. Особливості електролітного обміну в пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою

Дисертація присвячена розробці ранньої неівазивної діагностики гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) на підставі нових наукових даних про клініко-лабораторні особливості змін концентрацій електролітів слини у даної категорії хворих. Ретроспективно проаналізовано журнали реєстрації протоколів ендоскопій, загалом 11317 обстежень. Поширеність ерозивних езофагітів коливалася від 8% до 23,9% за 2011-2016 роки. Захворюванісь на ерозивну форму ГЕРХ склала від 34,2 до 71,7 випадків на 10000 населення та мала хвилеподібний перебіг У слині виявлено достовірне зниження концентрацій кальцію на 32,4% (р<0,05) та зростання концентрації натрію вдвічі в осіб без ураження слизової оболонки стравоходу (р<0,05). Окрім того, доведено, що у пацієнтів з ерозивними езофагітами достовірно зменшувалися рівні кальцію та магнію на 29,1% (р<0,05) та 9,4% відповідно, проте зростали рівні натрію (р<0,05) та калію слини (30% та 42,6 відповідно). У шлунковому соку хворих з ГЕРХ статистично достовірно знижувалася концентрація кальцію на 17,6%. Досліджено, що концентрація пепсину в слині була вищою на противагу практично здоровим добровольцям (р<0,05). Рівень пепсину шлункового соку в осіб з ГЕРХ був нижчим аніж у волонтерів (р<0,05). З’ясовано, що у плазмі крові показники рівнів електролітів були в межах загально прийнятих норм. Вивчено зміни електролітного обміну слини пацієнтів з ГЕРХ 6 місяців після лікування: концентрація кальцію слини зросла на 10% (р<0,05), магнію на 12,9% (р<0,05), натрію на 63,5% (р<0,05) відповідно до вихідних значень.