Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних засад та стану наукового аналізу трансформацій державного управління в країнах світу у період їх переходу від постіндустріального розвитку до сучасного – інформаційного. У дисертації робиться акцент на тому, що трансформаційні процеси у сучасному державному управління величезною мірою зумовлені кардинальними змінами країн і суспільств в умовах загальносвітових глобалізацій них, інтеграційних, інформаційних процесів, коли принципово змінюються взаємини держави і громадянина, держави і громадянського суспільства, а, відтак, формуються нові, інноваційні моделі державного управління.
Вказується на те, що при поглибленому дослідженні феномену «державне управління» слід дотримуватися найперше наступних методологічних основ: 1) державне управління – це особливого роду соціальна функція, що викликана потребами модернізації самих суспільств; 2) зміст держаного управління, як особливого характеру соціальної функції, виявляється в його цілісній організації діяльності, основними складовими якої є об’єднання, узгодження, регулювання, координація та контроль діяльності усіх суб’єктів державно-управлінської діяльності, яка пов’язана із складними взаєминами усіх суб’єктів і об’єктів управління; 3) державне управління має чітко означений характер владно-організуючої діяльності, яка пов’язана з складними взаєминами усіх суб’єктів і об’єктів управління; 4) важливішою характеристикою державного управління, як складного соціального процесу, його змістом є мета.
Робиться основний акцент на тому, що сучасні моделі державного управління спрямовані в першу чергу на оптимальне забезпечення практичної реалізації прав і свобод людини, громадянина за місцем його проживання, практичної діяльності.
Доводиться, що базовими засадами сучасних моделей державного управління більшість науковців називають політичні, правові та організаційні. При цьому потребує більш предметного наукового дослідження проблема взаємин політики і права, суті та характеру основних змін в системі державної служби. Пояснюється реальна потреба нових підходів і використання більш досконалих моделей і технологій забезпечення кадрового потенціалу у державній службі.
Встановлено і обґрунтовано положення про те, що більш предметного наукового осмислення потребують такі процеси трансформації державного управління як його децентралізація, інформатизація та демократизація. Глибшого теоретичного аналізу вимагають також політико-правові, організаційні та інші засади сучасного державного управління, особливості та механізми його здійснення, специфіка розвитку та вдосконалення державної служби, процесів формування та використання з метою підвищення дієвості кадрового корпусу державних службовців.
Аналізуються тенденції, особливості і наукові підходи до аналізу основних трансформаційних процесів на світовому, європейському і національному (сучасна Україна) рівнях, з виділенням спільного й особливого у цих процесах.
Підкреслюється і обґрунтовується висновок про те, що парадигмально нова система державного управління у сучасній Україні може бути оптимальною, більш дієвою за умови, коли таке управління формується з максимальним урахуванням особливостей політичного, економічного й соціального розвитку України саме у її перехідному, трансформаційному стані. При цьому, домінуючими у такому державному управління мають бути функції управління, організації, експериментальної практики, інноваційного стимулювання, превентивна й контролююча функції.
Ключові слова: державне управління, теорія і методологія аналізу державного управління, стан наукової розробки державного управління, ґенеза та прогностичний розвиток державного управління, світовий та національний контекст державного управління.
