Пустовіт О. Ю. Адміністративно-правовий статус органів державного управління в галузі якості та безпечності сільськогосподарської продукції

У дисертації досліджуються актуальні питання адміністративно-правового статусу органів державного управління в галузі якості та безпечності сільськогосподарської продукції. У дисертації представлено міжнародний досвід з кола питань, що стосуються якості та безпеки сільськогосподарської продукції. Зважаючи на підписання Угоди про асоціацію Україна-ЄС актуальним є вивчення досвіду регулювання сфери на прикладі окремих країн-учасниць ЄС (Німеччина, Бельгія, Польща, Велика Британія, Естонія). Розкрито систему органів управління галуззю безпеки продукції. Проаналізовано міжнародні документи, підходи, політику врегулювання сфери якості та безпеки агропродовольчої продукції. Зокрема, ключову роль відіграє відмінність європейського законодавства у підході до понять «безпеки» та «якості», оскільки останнє є суто комерційним, ринковим терміном. Визначено, що механізм співробітництва між органами державної влади, органами місцевого самоврядування допомагає забезпечити підвищення ефективності державного контролю в сфері контролю за якістю та безпечністю продукції. Під взаємодією державних органів управління та іншими органами державної влади у сфері якості та безпечності сільськогосподарської продукції слід розуміти засновану на чинному законодавстві діяльність органів управління, узгоджену з цілями у межах їх компетенції, спрямовану на безумовне дотримання фізичними та юридичними особами вимог чинного законодавства щодо агропродовольчої продукції в параметрах якості та безпеки. Враховуючи впровадження моделі одного відомства у сфері безпечності харчових продуктів, система якого забезпечуватиме повний контроль за продукцією «з лану до столу», об’єднані функції та завдання інших відомств повинні знайти місце у несформованій нині підзаконній правовій базі для діяльності такого органу; необхідно розмежувати функції Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України у досліджуваній сфері у частині формування політики, участі у нормативно-правовому забезпеченні галузі, розробленні стандартів та нормативних положень; оптимізувати систему контрольних повноважень; максимально скоординувати організацію виконання повноважень ліквідованих, перетворених та приєднаних центральних органів виконавчої влади щодо здійснення контролю за харчовою продукцією на ринку від виробництва сировини до продажу готового продукту.