У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у виявленні сучасних тенденцій і закономірностей формування організаційно-правових засад становлення та розвитку механізмів державного управління інвестиційними процесами в економіці розвинених країн світу з метою реформування в Україні підходів, що існують та створення нових задля їх подальшої реалізації.
Зокрема, визначено, що механізм державного регулювання економіки, в цілому це, по суті, відносини між суб’єктами господарської діяльності та органами державної влади з приводу реалізації їх загальних потреб і інтересів. Узагальнено, що сутність механізму державного регулювання економіки полягає у комплексі економічних форм, правових норм, інструментів і заходів, за допомогою яких органи державної влади регулюють економічну діяльність, вирішують суперечності у соціально-економічних взаємовідносинах.
Провівши аналіз систематизації наукових робіт щодо визначення терміну «інвестиційний процес», визначено, що науковці по-різному характеризують його як діяльність, систему, механізм, або, навіть, сукупність послідовних дій. Тобто, уніфікованого визначення цієї категорії у вітчизняній науковій літературі поки не існує. Проте, для кращого розуміння цього терміну, важливим є його визначення через категорію інвестиційної діяльності.
Дістало подальшого розвитку розуміння управління інвестиційними процесами в економіці розвинених країн світу, що вирізняється розкриттям трьох ключових переваг розвитку індустріальних парків у розвинених країнах світу, серед яких: для започаткування господарської діяльності мінімізація витрат, ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових і часових), а також можливість отримати послуги, пов’язані із забезпеченням господарської діяльності від керуючої компанії; отримання прибутку за рахунок надання у користування учасникам індустріального парку обладнання, виробничих і земельних площ, послуг, пов’язаних із забезпеченням їх господарської діяльності; активізація господарської діяльності через створення додаткових робочих місць, завдяки чому забезпечується соціально-економічний розвиток територій.
Обґрунтовано запровадження моделі вдосконалення організаційного та правового забезпечень механізмів державного управління інвестиційним розвитком економіки, що передбачає покрокову реалізацію 9 основних напрямів її реалізації, в основу кожного з яких покладено виконання наступних функцій: оцінка рівня привабливості інвестиційного середовища для зовнішніх інвестицій та прогнозування перебігу основних процесів інвестиційної діяльності; розробка стратегічних напрямів розвитку інвестиційної діяльності шляхом стимулювання процесів створення банками підрозділів венчурного інноваційного кредитування; розвиток стратегії формування інвестиційних ресурсів на основі забезпечення узгодженого розвитку науки, освіти та наукоємного виробництва; пошук «корисних» властивостей реальних інвестицій у проєкт та вибір найбільш перспективних та ефективних проєктів; оцінка інвестиційних властивостей фінансових інструментів для перманентного оновлення структури національної економічної системи; моніторинг поточних та перспективних інвестиційних програм та проєктів, що гіпотетично спроможні комплексно й органічно забезпечити розвиток економічного зростання країни; розробка механізму підготовки кваліфікованих рішень про своєчасну відмову від реалізації неефективних проєктів для вирішення структурних проблем економіки.
