Об’єкт дослідження – процес професійної підготовки студентів технічних спеціальностей. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці моделі формування здоров’язбережувальної компетентності студентів технічних спеціальностей в умовах неформальної освіти засобами фізичного виховання. Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що: вперше розроблено й теоретично обґрунтовано модель формування здоров’язбережувальної компетентності студентів технічних спеціальностей в умовах неформальної освіти засобами фізичного виховання, яка ґрунтується на сукупності методологічних підходів (системний, індивідуальний, аксіологічний, редукційний) та загальнодидактичних (науковості; системності і послідовності; доступності; зв’язку навчання з життям; свідомості і активності; наочності; міцності засвоєння знань, умінь і навичок) і специфічних принципів (гуманістичної спрямованості; усвідомленої перспективи; орієнтації на самостійну роботу; інтеграції навчання; інтерактивності; ініціативності; саморегуляційності; побудови індивідуальної оздоровчої системи; побудови фізкультурно-оздоровчого середовища ЗВО; ергономічності; спрямованості на працездатність та здоров’я фахівця технічних спеціальностей), передбачає організацію неформальної освіти через використання традиційних та інноваційних форм (фізкультпаузи, заняття на свіжому повітрі, заняття в умовах виробництва, науково-популярні лекції, спортивні секції, масові фізкультурно-спортивні заходи, науково-практичні конференції, студентські олімпіади та інтелектуальні конкурси, туристичні походи, спортивні флешмоби), методів (створення ситуації зацікавленості, проєктні методи, бесіди) і засобів навчання (індивідуальні завдання, відеоролики, демотиватори, сюжетні задачі) та засобів фізичного виховання (комплекси вправ, щоденники здоров’я, технології цифрового здоров’я); уточнено сутнісні характеристики понять «здоров’язбережувальна компетентність студентів технічних спеціальностей»; «неформальна освіта засобами фізичного виховання», «формування здоров’язбережувальної компетентності студентів технічних спеціальностей в умовах неформальної освіти засобами фізичного виховання»; описано структуру здоров’язбережувальної компетентності студентів технічних спеціальностей у єдності особистісного, гностичного, діяльнісного та поведінкового компонентів; розроблено діагностичний інструментарій для оцінювання рівнів (низький, середній, високий) сформованості здоров’язбережувальної компетентності студентів технічних спеціальностей, який містить критерії (мотиваційний, пізнавальний, практичний, рефлексивний) та показники (мотивація до здорового способу життя, неспеціальна фізкультурна освіченість (за О. Томенком), оздоровчі уміння, рефлексія); дібрано комплекс відповідних методик; удосконалено форми, методи і засоби неформальної освіти для формування здоров’язбережувальної компетентності засобами фізичного виховання.
