Овчаренко І. А. Прогнозування ефективності лікування мультирезистентного туберкульозу легень шляхом оцінки динаміки тканинних факторів розпаду та фіброзоутворення

Об`єкт дослідження: мультирезистентний туберкульоз. Мета – оптимізація прогнозування ефективності лікування хворих на МРТБ легень на підставі оцінки показників деструкції легеневої тканини, розпаду колагену та рівня альдостерону; методи дослідження: епідеміологічні (ефективність лікування), загально-клінічні (опитування, огляд, збір анамнезу, клінічний аналіз крові, сечі, біохімічне дослідження крові (у тому числі визначення рівню оксипроліну та його фракцій)), мікробіологічні (визначення МБТ бактеріоскопічним та бактеріологічним методом, тест медикаментозної чутливості збудника до препаратів І та ІІ ряду), імуноферментні (визначення рівнів альдостерону, ММП-9, ТІПМ-1), рентгенологічні, аналітико- статистичні; новизна: вперше виявлено, що хворі на МРТБ легень порівняно з хворими на вперше діагностований туберкульоз легень зі збереженою чутливістю збудника, мають достовірно нижчі рівні альдостерону на початку лікування та через 3 місяці (міс.) лікування, але менш виражену динаміку зниження його рівня на фоні терапії. Встановлена повільніша динаміка зниження рівня альдостерону у хворих на МРТБ, що вказує на більшу вираженість у них деструктивних та фібротичних змін. Визначено, що у хворих на МРТБ легень є вірогідно вищими рівні оксипроліну вільного (ОВ) через 2 міс. лікування; вищі рівні оксипроліну білковозв’язаного (ОБЗ) та нижчі рівні тканинного інгібітора металопротеїназ-1 (ТІМП-1) через 3 міс. лікування. Установлено, що в групі хворих з ефективним лікуванням пацієнти мали вищі рівні оксипроліну загального (ОЗ), ОБЗ, ТІМП-1 на початку лікування; нижчі рівні ОВ через 2 міс. лікування. У хворих на МРТБ легень з неефективним лікуванням, показники ОЗ, ОБЗ та ТІМП-1 на початку лікування були достовірно нижчими, а рівень ОВ достовірно вищим через 2 міс. лікування. При проведенні АМБТ у хворих на МРТБ спостерігалась вірогідно більша активність процесів фіброзоутворення порівняно з хворими на чутливий ВДТБ, що збільшує об’єм залишкових змін у легенях. Визначені маркери ризику неефективного лікування хворих на МРТБ легень: рівень ММП-9 та альдостерону у плазмі крові та ОВ у сироватці. Визначені додаткові критерії відбору хворих на МРТБ легень, яким рекомендоване проведення АМБТ та хірургічного лікування туберкульозу; створено математичну модель прогнозування ризику неефективного лікування МРТБ. Галузь застосування – медицина.