Фаюра О. П. Порушення редокс-гомеостазу, ендотеліальної та вегетативної функцій у хворих з різної тяжкості цирозом печінки та синтропічними ураженнями внутрішніх органів; патогенетичне обґрунтування та ефективність лікування

Дисертаційна робота присвячена вивченню порушень редокс-гомеостазу, ендотеліальної і вегетативної функцій у хворих із різної тяжкості цирозом печінки (ЦП) та синтропічними ураженнями внутрішніх органів, а також патогенетичному обґрунтуванню та визначенню ефективності їх лікування. З’ясовано, що у хворих на ЦП зі збільшенням вмісту малонового діальдегіду в сироватці крові зменшується вміст каталази, що супроводжується наростанням тяжкості ЦП за критеріями C. G. Chіld – J. G. Turcotte – R. N. Pugh. Визначення індексу редокс-гомеостазу (ІРГ) дозволило встановити, що у 94,7% хворих на ЦП є порушення редокс-гомеостазу, серед яких домінують (88,0 %) хворі з ознаками переваги в системі прооксидантів і послаблення активності антиоксидантної системи, частота випадків яких достовірно збільшується, а значення ІРГ зменшується з наростанням тяжкості ЦП. Констатовано, що у хворих на ЦП оксидативний стрес може бути тригерним механізмом виникнення ендотеліальної дисфункції і вегетативного дисбалансу, беручи участь у патогенезі виникнення синтропічних уражень внутрішніх органів. Тяжкість цирозної гастропатії, варикозно розширених гемороїдальних вен, цирозної кардіоміопатії, артеріальної гіпотензії, печінкової енцефалопатії, коагулопатій, остеопорозу достовірно наростає зі збільшенням вмісту малонового діальдегіду та зменшенням вмісту каталази, що дозволяє припустити їх причинно-наслідковий зв'язок. Патогенетично обґрунтоване, з урахуванням стану редокс-системи, призначення антиоксидантів у комплексному лікуванні хворих на ЦП зі зменшеним ІРГ; ефективність лікування залежить від показників ІРГ до лікування й тяжкості ЦП.