Дисертаційна робота присвячена зниженню частоти акушерських та перинатальних ускладнень, попередженню розладів репродуктивного здоров'я у жінок з лейоміомою матки в післяпологовому періоді на підставі удосконалення та впровадження алгоритму діагностичних та лікувально-профілактичних заходів. Показано найбільш інформативні методи контролю за перебігом післяпологового періоду у породілль з лейоміомою матки, за допомогою яких можливо вчасно попередити, виявити та ефективно лікувати акушерські та перинатальні ускладнення, розлади репродуктивного здоров'я у даної категорії жінок. Удосконалено та впроваджено алгоритм лікування для жінок з лейоміомою матки в післяпологовому періоді диференційовано в залежності від способу розродження шляхом модифікації способу життя та медикаментозної корекції.
Результати проведених досліджень свідчать про високу частоту післяпологових ускладнень у жінок з лейоміомою матки, які залежать від способу розродження та типу лейоматозних вузлів, а саме: рання післяпологова кровотеча виявлена до 20%, субінволюція матки - до 27%, агалактія - до 10%, післяпологова анемія - до 82%. Причинами цього є наявність окрім морфологічного субстрату (у породілль з лейоміомою матки із залишенням вузлів), що зумовлює сповільнення темпів інволюції матки та підсилення доплерометричного кровотоку в маткових артеріях; і гіперкоагуляції (притаманна всім породіллям з лейоміомою матки), що веде до порушення процесів згортання крові з розвитком таких ускладнень як поверхневий тромбофлебіт та порушення кровопостачання вузла; і гомональних та імунологічних порушень у всіх породілль, незалежно від способу розродження (підвищені рівні естрадіолу, кортизолу, знижені рівня пролактину крові на фоні підвищених рівнів прозапальних та знижених рівнів протизапальних цитокінів крові), що обумовлюють зміни біоценозу піхви з ризиком в подальшому інфекційних ускладнень та порушення процесів лактації, що, в свою чергу, ведуть до дестабілізації основного захворювання.
Використання удосконаленого алгоритму лікувально-профілактичних заходів дозволяє знизити частоту агалактії у 2,67-4,5 рази, частоти анемії у 2,3-3,7 рази в залежності від способу розродження, стабілізувати морфо-функціональний стан лейоматозних вузлів у вигляді зменшення числа прогресування та рецидивів захворювання, що загалом дає змогу покращити акушерські та перинатальні наслідки, попередити розлади репродуктивного здоров'я жінок з лейоміомою матки.
