Мінгораєва А. В. Семантико-синтаксичні та комунікативно-функційні особливості протиставлення в англійському, німецькому, французькому, російському й українському художньому мовленні початку ХХІ століття

Дисертацію присвячено зіставному вивченню категорії протиставлення в різноструктурних мовах з різним ступенем спорідненості: германських (англійська, німецька), романських (французька) та словʼянських (українська, російська). Найпродуктивнішими в усіх п’яти мовах дослідження є однореферентні протиставлення (1362 од. / 79,7%), тобто конструкції, в яких протиставляються ознаки одного референта, які не переобтяжують змістове навантаження висловлення, реалізують його комунікативну заданість. Менш вживаними й композиційно складнішими є поліреферентні протиставлення (347 од. / 20,3%), у яких протиставляються ознаки декількох референтів. Однореферентне протиставлення може бути засобом вираження нереалізованого наміру, натяку на певну інформацію, уточнення, гіперболізації, лінійного зображення подій, протиріччя, диз’юнкції, евфемізму й спонукання до порівняння. Функційне різноманіття поліреферентних протиставних конструкцій можна звести до натяку, евфемізму, спонукання до порівняння й поляризації ознак.