Об'єкт дослідження: державне регулювання вищої освіти. Мета: науково-теоретичне обґрунтування та розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання розвитку вищої освіти. Методи: аналізу й синтезу; логічний, діалектичний, метод узагальнення, комплексного і системного підходів, монографічний метод, статистичного аналізу, порівняння та узагальнення, абстрактно-логічний метод. Результати: обґрунтуванні теоретичні основи і концептуальні підходи до вдосконалення державного регулювання розвитку вищої освіти. Новизна: теоретично обґрунтовано модель державно-громадського регулювання розвитку вищої освіти, яка на відміну від існуючих спирається на загальнометодологічні та педагогічні принципи, включає чітку деталізацію цілей, завдань, умов, етапів, форм, методів, критеріїв, враховує стратегічні цілі і тактичні завдання управління вищими навчальними закладами, адекватні сучасним реаліям, а також спрямована на посилення ролі громадськості у формуванні та реалізації освітньої політики, забезпечує діалог вищої школи зі студентами та їх батьками, представниками громадянських інститутів, роботодавцями; удосконалено шляхи розвитку правового механізму державного регулювання вищої освіти в частині: прийняття Кодексу України про освіту; підхід до здійснення організаційно-економічного механізму державного регулювання вищої освіти; функціонування фінансового механізму державного регулювання вищої освіти, шляхом застосування моделі державної підтримки вищої освіти; оцінку результативності державного регулювання системи освіти, шляхом використання методології оцінки успішності, що заснована на уявленнях про «процесуальну» та «процедурну раціональність», використання в алгоритмах оцінювання тимчасового та нормативного підходів та враховує такі групи параметрів як: інституційні аспекти; ринкові характеристики; фінансові параметри; динаміку загальних кількісних показників; змістовні і технологічні аспекти; дістали подальшого розвитку: понятійний апарат державного управління шляхом уточнення сутності поняття «державне регулювання вищої освіти» яке пропонується трактувати як систему економічних, соціальних, правових, політичних і організаційних форм і методів впливу держави на суб'єктів освітніх процесів, яка створює умови для реалізації ними тих цілей і завдань, які одночасно відповідали б як стратегічним інтересам держави, так і безпосереднім інтересам самих цих суб'єктів; напрями застосування світового досвіду державного регулювання вищої освіти в Україні, який передбачає поглиблену конкретизацію і деталізацію державної підтримки розвитку вищої освіти з метою її спрямування на підвищення доступності вищої освіти та розвитку кожної особистості. Впроваджено в діяльність: Київською обласною радою, Харківською районою радою, Національним університетом цивільного захисту України. Галузі використання: державні органи управління, органи місцевої влади та самоврядування, громадські організації.
