Блавацька О. М. Оптимізація антиангіогенного лікування пацієнтів з субретинальною неоваскуляризацією при високій ускладненій короткозорості

Об’єкт: субретинальна неоваскулярна мембрана при високій ускладненій короткозорості (хоріоїдальна неоваскуляризація при дегенеративній міопії). Мета: підвищити ефективність лікування пацієнтів з субретинальною неоваскулярною мембраною при високій ускладненій короткозорості на підставі вивчення анатомо-функціональних показників сітківки ділянки макули та лікувального патоморфозу субретинальної неоваскулярної мембрани. Методи: візіометрія, авторефрактометрія, ехографічне дослідження ока (а-сканування) за допомогою Ocuscan RXP, офтальмоскопія, фотографування очного дна на фундус-камері TRC 50–X, Topcon, оптична когерентна томографія за допомогою Stratus OCT, модель 3000, флюоресцентна ангіографія на фундус-камері «Opton»; статистичні - пакет прикладних програм StatSoft© Statistica® 10.0. Вперше проведено одночасне порівняння ефективності інтравітреального введення ранібізумабу та афліберсепту у пацієнтів з субретинальною неоваскулярною мембраною при високій ускладненій короткозорості. Застосування ранібізумабу та афліберсепту однаково підвищує гостроту зору до 0,4 ± 0,21 та до 0,38 ± 0,16 відповідно, зменшує центральну товщину сітківки до 226 ± 35 мкм та до 226 ± 32 мкм відповідно і товщину субретинальної неоваскулярної мембрани до 177 ± 78 мкм та до 187 ± 51 мкм за 12 місяців спостереження. Удосконалено алгоритм лікування пацієнтів з субретинальною неоваскулярною мембраною при високій ускладненій короткозорості за рахунок впровадження нової схеми антиангіогенного лікування, яка полягає у проведенні двох завантажувальних ін’єкцій з інтервалом 1 місяць інгібітору фактора росту ендотелію судин з подальшим введенням препарату в режимі «при потребі». Вперше встановлено, що довжина передньо-задньої вісі та ступінь рефракції не впливають на товщину як субретинальної неоваскулярної мембрани, так і на товщину сітківки над нею. Розширено наукові дані про морфометричні особливості проліферативного процесу в ділянці макули при високій ускладненій короткозорості в порівнянні з ексудативною формою вікової дегенерації макули. Встановлено, що у хворих з високою ускладненою короткозорістю товщина субретинальної неоваскулярної мембрани на 21% більша, а центральна товщина сітківки на 12 % менша, ніж у хворих на вікову дегенерацію макули, що може бути обумовлено відмінністю патофізіологічних механізмів і дегенеративних процесів в сітківці макули при формуванні субретинальної неоваскулярної мембрани при цих захворюваннях. Доповнено наукові дані про особливості лікувального патоморфозу субретинальної неоваскулярної мембрани при високій ускладненій короткозорості в порівнянні з ексудативною віковою дегенерацією макули, а саме: через 12 місяців зберігається різниця в товщині субретинальної неоваскулярної мембрани та сітківки макулярної ділянки. При високій ускладненій короткозорості товщина субретинальної неоваскулярної мембрани була більша та становила 173 ± 40 мкм, тоді як при ексудативній віковій дегенерації – 108 ± 39 мкм. Відповідно центральна товщина сітківки була меншою при високій ускладненій короткозорості і становила 228 ± 35 мкм та 258 ± 48 мкм при ексудативній віковій дегенерації макули. Результати роботи впроваджені в клінічну практику відділення лазерної мікрохірургії захворювань ока ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В. П. Філатова НАМН України», очного відділення Комунального некомерційного підприємства « Центральна міська лікарня» Рівненської міської ради та очного відділення Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна лікарня». Сфера застосування – медицина, офтальмологія.