Метою дисертаційної роботи є з’ясування зумовленості та еколого-фітоценотичних особливостей сильватизації постаграрних екосистем Шацького поозер’я, визначення її сучасного рівня, динаміки та напрямків оптимізації природокористування на колишніх сільськогосподарських угіддях поозер’я, як української частини ТБР «Західне Полісся». Об’єкт дослідження – постаграрні екосистеми різного рівня трансформованості, що спонтанно заліснюються. Предмет дослідження – зумовленість, екологічні та фітоценотичні особливості прояву сильватизації постаграрних екосистем Шацького поозер’я. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше для території Шацького поозер’я, розкрито особливості сильватизації сільськогосподарських угідь та розглянуто явище сильватизації як складову формування лісів держави на рівні з лісовідновленням та лісорозведенням. Застосовано сучасні методи дистанційного зондування Землі та методи дослідження екологічних параметрів екосистем на основі використання новітніх приладів, що дозволило оцінити сучасний стан і динаміку сильватизації сільськогосподарських угідь, охарактеризувати можливі шляхи оптимізації господарювання та природоохоронної діяльності у регіоні. На основі вивчення явища сильватизації на Шацькому поозер’ї, виявлено, що сильватизація постаграрних екосистем Шацького поозер’я зумовлена соціально-економічними, історичними та еколого-фітоценотичними причинами. Встановлено, що заліснення постаграрних екосистем, є проявом ренатуралізації суходільних екосистем, тоді як сильватизація осушених боліт відображає подальшу їх деградаційну трансформацію. Зроблено висновок, що формування лісу може відбуватися не лише шляхом лісовідтворення як записано у Лісовому кодексі України, але й шляхом сильватизації боліт. За допомогою методів дистанційного зондування Землі оцінено сучасний стан та динаміку по площі сильватизації постаграрних екосистем Шацького поозер’я. Встановлено, що сильватизація постаграрних екосистем зумовлює зміни їх мікроклімату, морфологічних характеристик і фізико-хімічних властивостей ґрунтів. Описано фітоценотичні сукцесії у постаграрних екосистемах після припинення їх використання та можливі шляхи розвитку цих екосистем. Відображено роль деревних порід у сильватизації угідь регіону та проаналізовано особливості формування на них деревостанів. Встановлено, що для збереження об’єктно рідкісних рослинних угруповань, зокрема вересовищ, та локалітетів рідкісних видів кущів (верби лапландської, берези низької) і трав, зокрема представників орхідних, необхідне застосування активних методів охорони. Надано практичні рекомендації з оптимізації господарської та природоохоронної діяльності у регіоні.
