Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03 – "Хірургія". Харківська медична академія післядипломної освіти, Харків, 2020.
Дисертаційна робота містить теоретичне обґрунтування і пропозиції практичного розв’язання наукового завдання – поліпшення результатів комплексного лікування хворих з бронхоектатичною хворобою шляхом розробки модифікованих методик консервативної терапії і хірургічних технологій.
Проведені дослідження дозволили розробити модифіковані методики лікування: введення екзогенного сурфактанту шляхом небулайзерних інгаляцій, трахеобронхіальні санації у поєднанні з надвисокочастотним опроміненням, інтратрахеальне введення препаратів з використанням пункційних мікротрахеостом та хірургічну методику обробки кукси бронха.
Визначено основні причини розвитку ускладненого перебігу бронхоектатичної хвороби. При лікуванні традиційними консервативними методами найбільш поширеними ускладненнями були: пневмонія в зоні наявності бронхоектазів (10%), кровохаркання (6%), а показання до хірургічних втручань мали 46%. При використанні традиційного хірургічного лікування часткова неспроможність кукси бронха спостерігалася у 8%.
Доведено, що введення екзогенного сурфактанта шляхом небулайзерних інгаляцій підвищують концентрацію фосфоліпідів в конденсаті повітря, що видихається на 29,4% та активує фагоцитарну активність мокротиння.
Використання запропонованого методу трахеобронхіальної санації у поєднанні з надвисокочастотним опроміненням покращує реологічні властивості мокротиння, скорочує кількість санаційних бронхоскопій вдвічі, що дозволило уникнути розвитку пневмонії; знизити кількість випадків кровохаркання на 2,3% та загострень бронхоектатичної хвороби – у 2 рази.
Доведено: застосування запропонованої методики обробки кукси бронха знижує частоту виникнення неспроможності кукси бронха на 4,7%.
При використанні у пацієнтів запропонованих модифікованих методик лікування кількість ранніх післяопераційних ускладнень знизилась на 35,1%; летальних випадків – з 6% до 1,7%. Частота загострень упродовж року в основній групі зменшилася на 60%, в групі порівняння – на 37%. Тривалість ремісії після лікування в основній групі склала 6,12±1,47 місяців, в групі порівняння – 4,28±0,95.
Проведені дослідження доводять, що використання у хворих на бронхоектатичну хворобу комплексної консервативної терапії та запропонованого методу хірургічного лікування є ефективним засобом поліпшення результатів лікування.
Ключові слова: бронхоектатична хвороба, санаційна бронхоскопія, екзогенний сурфактант, надвисокочастотне опромінення.
