У дисертації з позицій системного підходу, обґрунтовано базові теоретичні засади державного управління в умовах кризових ситуацій, зумовлених воєнно-політичними чинниками, та визначено шляхи підвищення його ефективності.
Доведено тісний причинно-наслідковий зв’язок між кризовими ситуаціями, зумовленими воєнно-політичними чинниками, та національною безпекою, що виступає характеристикою стану захищеності людини, суспільства і держави.
Узагальнено й проаналізовано сучасну наукову літературу з проблем державного управління в умовах кризових ситуацій, зумовлених воєнно-політичними чинниками, встановлено, що поза увагою залишається розгляд і вивчення таких тем, як виявлення закономірностей і особливостей, ідентифікації ознак та класифікації чинників, моніторингу, методик, технологій і механізмів врегулювання кризових ситуацій, зумовлених воєнно-політичними чинниками. Однак практика вимагає їх наукового осмислення не лише у вигляді окремих концепцій, але й розробки обґрунтованої наукової теорії державного управління, врегулювання, вирішення чи розв’язання кризових ситуацій, зумовлених воєнно-політичними чинниками.
Досліджено понятійно-категоріальний апарат, у ході якого встановлено відмінності між дефініціями «криза», «кризова ситуація», «антикризове управління», «управління ризиками», «державне управління в умовах кризових ситуацій, зумовлених воєнно-політичними чинниками». На основі синтезу змісту проаналізованих понять, запропоновано визначення сутності дефініції «державне управління в умовах кризових ситуацій, зумовлених воєнно-політичними чинниками».
У процесі дослідження підходів щодо оцінки кризових ситуацій з позиції державного управління в історичній ретроспективі, уточнено періодизацію його становлення та розвитку, в основу якої покладено комплексні критерії оцінки зміни чинників виникнення кризових ситуацій (криз), і зміни у результаті цього основних функцій і завдань суб’єктів управління щодо їх виявлення, попередження та подолання.
Проаналізовано організаційно-правові засади діяльності суб’єктів державного управління в умовах кризових ситуацій, зумовлених воєнно-політичними чинниками в Україні на сучасному етапі. Встановлено, що для здійснення ефективного державного управління в умовах кризових ситуацій, важливе значення мають оптимально збалансований розподіл повноважень між його суб’єктами, їх підзвітність та відповідальність, визначення єдиного управлінського органу, а також уніфікація законодавства у цій сфері правовідносин, зокрема, шляхом адаптації українського законодавства до сучасних реалій, міжнародних і європейських стандартів. На основі запропонованої спеціалізації нормативно-правових засад, визначено напрями удосконалення організаційної і функціональної системи суб’єктів державного управління у процесі попередження та протидії кризовим ситуаціям, зумовленим воєнно-політичними чинниками.
Проаналізовано й узагальнено ознаки та чинники виникнення кризових ситуацій, що дають змогу ідентифікувати кризу, підготувати якісні, варіативні, багаторівневі моделі відповідних державно-управлінських рішень згідно з вимогами чинного законодавства, доповнено наявні класифікаційні ознаки кризових ситуацій, спричинених воєнно-політичними чинниками у зовнішньополітичній, внутрішньополітичній, воєнній сферах та у сфері державної безпеки. Доведено, що основна увага суб’єктів державного управління має бути спрямована на визначення ймовірності виникнення кризових ситуацій. Кризова ситуація в Україні ідентифікована за критерієм накопичення певного потенціалу протидії реалізації національних інтересів, визнана як така, що набула загальнонаціонального масштабу, а тому становить реальну небезпеку для країни.
Встановлено, що основною метою моніторингу кризових ситуацій, зумовлених воєнно-політичними чинниками, є повна оцінка воєнно-політичної обстановки і відносин. Надано практичні рекомендації щодо визначення етапів проведення моніторингу відповідних кризових ситуацій.
Обґрунтовано пріоритетні напрями удосконалення наявних підходів до оцінювання ефективності державного управління в контексті реагування на кризові ситуації, зумовлені воєнно-політичними чинниками. Визначено критерії оцінювання ефективності на етапах ідентифікації небезпек, моніторингу загроз, які призводять до виникнення кризових ситуацій, а також критерії оцінювання раціонального розподілу наявних у суспільства ресурсів стосовно реагування на загрози.
Проаналізовано зарубіжний досвід щодо формування ефективної системи державного управління в умовах кризових ситуацій, зумовлених воєнно-політичними чинниками, з метою виявлення перспектив його використання в Україні. Констатовано, що низка розвинених країн має власне законодавство, що визначає термінологію, розробляє механізми та принципи удосконалення наявної системи.
