Пупена В. В. Конституційно-правове регулювання відносин держави і церкви в Словаччині

Доведено, що встановленим наприкінці 40-х рр. ХХ ст. в країнах Центрально-Східної Європи комуністичним режимам були притаманні риси й ознаки тоталітарного державного режиму: офіційна ідеологія, жорстока класова мораль, сакралізація влади, неприйняття цінностей попередніх форм демократії, декларативний характер конституцій, єдина комуністична партія, таємна поліція й інші інструменти насильства, культ терору. Викрадення людей, запроторювання їх до таборів примусової праці, катування та інші акти негуманного поводження з людьми з політичних, світоглядних, етнічних чи релігійних мотивів згідно із заздалегідь напрацьованими планами класифіковано як злочини проти людяності. Під кутом зору конституціоналізму за критерієм правового статусу церкви в державі виокремлено основні моделі стосунків держави і церкви: примат церкви над державою, підпорядкування церкви державі, державно-церковне протистояння, автономію держави і церкви, а також коопераційну модель. Студіювання нормативно-правової бази та здобутків вітчизняних і зарубіжних фахівців з церковного права дало змогу зробити висновок, згідно з яким у сучасній Словаччині встановлено коопераційну форму відносин держави і церкви, яка зумовлює широкий спектр їх взаємодії, а саме: визнання релігійних шлюбів, наявність релігійної освіти в державних освітніх закладах, реституцію церковного майна, пряму державну матеріальну підтримку церкви, оплату праці священиків, співпрацю в галузі охорони культурних пам'яток, що мають культове значення, а також невтручання держави в діяльність церков, коли ця діяльність не суперечить чинному законодавству.