Кручок І. В. Стереотаксична радіохірургія менінгіом основи черепа

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0421U101146

Здобувач

Спеціальність

  • 14.01.23 - Променева діагностика та променева терапія

21-04-2021

Спеціалізована вчена рада

Д 26.613.11

Національний університет охорони здоров'я України імені П. Л. Шупика

Анотація

Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної наукової задачі підвищення ефективності радіохірургічного лікування менінгіом основи черепа. В дисертаційній роботі на підставі аналізу результатів радіохірургічного лікування 117 пацієнтів з менігіомами основи черепа та даних післяпроменевого нейровізуалізуючого моніторингу підвищено ефективність результатів радіохірургічного лікування шляхом удосконалення (модифікації) стереотаксичної методики опромінення та обґрунтуванням застосування низькодозового режиму опромінення. Доведено, що локальний контроль росту менінгіом основи черепа після стереотаксичної радіохірургії для медіани спостереження 43 місяці досягається у 90% випадків, що свідчить про високий показник ефективності методу для лікування даної патології. В роботі обґрунтовано застосування модифікованої методики опромінення з модуляцією інтенсивності та конформної динамічної ротації (IMRT+MLC Dyn Arc), яка підвищує інтенсивність досягнення довготривалого локального контролю росту пухлини в 1,61 разів в порівнянні з стандартними методиками радіохірургічного опромінення (HR=1,61 [1,1; 2,3]) і є предиктором для досягнення ЛК (р=0,041). Встановлено, що кількість хворих після стереотаксичної радіохірургії з показником 90% за шкалою (індексом) Карновського збільшується з 41,9% до 70,9%. Відсутність погіршення функціонального статусу за шкалою (індексом) Карновського після радіохірургічного лікування складає 97% спостережень, у тому числі у 50% хворих має місце покращення функціонального статусу. Між низькодозовим (призначена доза <12,5 Гр) режимом опромінення та високодозовим (призначена доза > 12,5 Гр) не зареєстровано статистично значущої різниці щодо ефективності досягнення локального контролю росту пухлини (p=0,09). Застосування низькодозового режиму опромінення асоціюється із збільшенням частоти регресу опроміненої пухлини після псевдопрогресії 30% проти 5,3% відповідно (р=0,04). В роботі встановлена статистично значуща різниця між групою пацієнтів з великим об’ємом пухлини (> 8,3 см3) та групи з меншим об’ємом (< 8,3 см3) щодо частоти виникнення псевдопрогресії 21,1% проти 7,4% відповідно (р=0,004). Розроблено діагностичний тест для прогнозування безпечності СРХ згідно якого локалізація пухлини «задня черепна ямка + середня черепна ямка» завжди відповідає високому ризику ускладнень, а найбільш безпечним є варіант, коли локалізація відповідає середній черепній ямці (найбільш висока чутливість пухлини).

Файли

Схожі дисертації

0421U102124

Даниленко Вікторія Вікторівна

Радіонуклідна терапія самарієм оксабіфором 153Sm метастатичного ураження кісток при злоякісних пухлинах різної локалізації

0421U102125

Ібрагімова Конул Нізамі кизи

Ультразвукова діагностика дегенеративних змін шийного відділу хребта у дітей старшого віку

0521U101329

Гребініченко Ганна Олександрівна

Пренатальна ультразвукова діагностика вродженої діафрагмальної кили та вад розвитку передньої черевної стінки

0421U101763

Крижановська Ірина Вікторівна

Роль триплексної ехографії та мультидетекторної комп’ютерної томографії в діагностиці та визначенні поширеності раку шлунка

0421U101284

Сторожчук Юлія Олександрівна

Конусно-променева комп’ютерна томографія, телерентгенографія, ортопантомографія в діагностиці і плануванні ортодонтичного лікування аномалій співвідношення зубних дуг і положення зубів