Дереш Н. В. Променева диференційна діагностика спондилітів

Дисертаційна робота присвячена розробці променевих диференційно-діагностичних критеріїв туберкульозного (ТС) і неспецифічного спондиліту (НС), створенню прогностичної діагностичної моделі для диференційної діагностики на основі комплексного використання променевих методів – рентгенографії, цифрового томосинтезу (ЦТ), комп’ютерної томографії (КТ), магнітно-резонансної томографії (МРТ) та клінічних ознак. У дисертаційній роботі представлено результати клінічного дослідження 140 дорослих пацієнтів, які дообстежувалися та лікувалися на базі Тернопільського обласного тубдиспансеру з 2004 по 2016 рр., з них 95 пацієнтів із верифікованими спондилітами (54 – ТС, 41 – НС). В роботі використано комплекс методів: лабораторні, променеві (рентгенографія, КТ, МРТ, цифровий томосинтез), гістологічне та бактеріологічне дослідження, статистичні та математичне моделювання. В дослідженні нами вперше розроблено та застосовано багатофакторний аналіз ознак ТС і НС із застосуванням комплексного променевого дослідження, вивчено можливості та діагностичну цінність цифрового томосинтезу в диференційній діагностиці спондилітів. Статистично доведено ефективність використання комбінації методів МРТ+КТ та МРТ+ЦТ. Показники діагностичної цінності методу МРТ (Ч – 100%, С – 76,2%, Т – 93,6%), збільшилися до 100%, 92,9% і 96,1% при комбінованому застосуванні МРТ і КТ; та до 100%, 83,3% і 93,8% – при комбінованому застосуванні МРТ і ЦТ. Нами запропоновано диференційні діагностичні критерії ТС (ексудативно-казеозного та продуктивного типів) та НС, на основі яких розроблено оригінальну інтегровану прогностичну модель спондиліту (Z-index), що визначає ймовірність діагностики ТС. Дана модель в проведеному дослідженні продемонструвала високу якість класифікатора (площа під ROC-кривою 0,9263) та може використовуватися для диференційного діагнозу ТС та НС. Встановлено, що комбінація клінічних та променевих ознак має кращу прогностичну цінність для диференційної діагностики ТС та НС, що в нашому дослідженні підвищило специфічність та точність діагностики до 85% та 88% для КТ (проти 81,5% і 85,5% відповідно), 91,6 % та 94% для МРТ (проти 76,2% та 93,6% відповідно).