Стахів О. В. Роль ішемії-реперфузії кінцівки в механізмах ураження легень за умов гострої крововтрати та їх корекція

У дисертації встановлено особливості ураження легень після ішемії-реперфузії кінцівки, гострої крововтрати та їх поєднання через 1, 2 години, 1, 7 і 14 діб реперфузійного періоду, показано ефективність карбацетаму у зниженні проявів виявлених порушень. За умов моделювання гострої крововтрати, ускладненої ішемією-реперфузією кінцівки, спостерігають нашарування патогенного впливу кожного з впливів зокрема, що проявляється зростанням рівня апоптозу лейкоцитів бронхоальвеолярного змиву, посиленням генерації ними активних форм оксигену та зниження трансмембранного потенціалу, а також зниженням в лейкоцитах легень сукцинатдегідрогеназної та цитохромоксидазної активності. Відмічають більше зростання в легенях вмісту гідроперекисів ліпідів та реагентів до тіобарбітурової кислоти, зниження вмісту відновленого глутатіону, супероксиддисмутазної, каталазної, глутатіонпероксидазної та глутатіонредуктазної активності. Для більшості виявлених порушень характерні два максимуми: перший через 1 добу експерименту та другий з меншою інтенсивністю – через 14 діб. У структурних елементах легень наростають прояви емфізематозного розширення паренхіми, нерівномірне кровонаповнення судин із переважанням явищ ішемії тканини, стоншення міжальвеолярних перетинок із ділянками розривів та формуванням у стромі клітинних інфільтратів. Застосування карбацетаму у щурів з гострою крововтратою, ускладненою ішемією-реперфузією кінцівки, супроводжується зниженням функціональних, біохімічних та морфологічних проявів гострого ураження легень, що вказує на його перспективність і вимагає подальшого вивчення.