Дисертаційна робота присвячена з’ясуванню особливостей змін
функціонального стану лімфоцитів брижових лімфатичних вузлів у нащадків
щурів з експериментальним гестаційним діабетом і в умовах індукції оральної
толерантності до інсуліну з допомогою імунофлюоресцентних і молекулярно-
генетичних методів.
Встановлено, що у нащадків щурів з експериментальним гестаційним
діабетом спостерігається значне зниження вмісту мРНК аутоімунного регулятора
Aire в 8,1 рази у 1-місячних та в 2,3 рази у 6-місячних щурів. Вміст мРНК
транскрипційного регулятора Deaf1 у 1-місячних тварин достовірно не
змінювався, а у 6-місячних нащадків спостерігалося її зменшення в 9,2 рази. Що
стосується мРНК транскрипційного фактору Foxp3, то у 1-місячних щурів
виявлено значне його зменшення – у 50 раз, а у 6-місячних – в 2,5 рази у
порівнянні з контролем. Транскрипційна репресія гена Foxp3 призводить до
дефіциту супресорної сигналізації, що підтверджується пригніченням експресії
генів супресорного цитокіну IL-10 та негативної костимуляторної молекули
Ctla4. Групи тварин, нащадків щурів з ЕГД, яким перорально протягом перших
14 днів життя вводили інсулін показали наступні результати: у 1-місячних щурів
спостерігалася транскрипційна індукція гену Aire − вміст мРНК аутоімунного
регулятора збільшувався в 13,2 рази, у 6-місячних – в 2 рази. Транскрипційний
регулятор Deaf1 в першій віковій групі продемонстрував значне зростання – в
3
11,5 разів. Дослідження експресії транскрипційного фактору Foxp3 показало, що
у 1-місячних щурів відбулося збільшення вмісту його мРНК в 5,2 рази, а у
6-місячних – в 3,3 рази.
В експериментальних групах, що отримували перорально інсулін, також
були досліджені експресія мРНК костимуляторних молекул Ctla4 та Тreg-
залежного супресорного цитокіну IL-10. Були отримані наступні результати: у
віці 1 місяця відносна кількість мРНК гену Ctla4 зросла у 12,2 рази, а у віці 6
місяців – достовірно не змінювалась. Вміст мРНК IL-10, навпаки, у першій
віковій групі не змінювався, проте в 6-місячних щурів він зріс у 15 разів.
Доведено, що у нащадків щурів з ЕГД спостерігається значне збільшення
вмісту мРНК гену Ccr7 – в 26,8 рази у 1-мiсячних та в 21 раз у 6-мiсячних
нащадків. Що стосується вмісту мРНК рецептору Cxcr4, то в обох вікових групах
він достовірно не змінився. Відносна нормалізована кількість мРНК адресину
MAdCAM-1 у віці 1 місяця зросла у 2,4 рази, а в 6 місяців – в 2,3 рази. При
дослідженні експресії гену S1pr1 були отримані такі результати: у першій віковій
групі вміст мРНК S1PR1 збільшився у 3,6 рази, у старших тварин цей показник
зріс у 5 раз. Групи тварин, нащадків щурів з експериментальним гестаційним
діабетом, яким перорально протягом перших 14 днів життя вводили інсулін
показали наступні результати: кількість мРНК гену Ccr7 у 1-місячних тварин
зменшилась на 81 %, а у 6-місячних щурів достовірних змін не виявлено.
Експресія гену Cxcr4 не зазнала достовірних змін у обох вікових групах.
Кількість мРНК адресину MAdCAM-1 у віці 1 місяця зменшилась на 95 %, тоді
як у 6-місячних щурів збільшилась в 3,9 рази. Вміст мРНК гену S1pr1 у щурів
першої вікової групи знизився на 65 %, а старшої – на 96 %.
