Дисертаційна робота присвячена удосконаленню та оптимізації діагностики
епітеліальних пухлин яєчників (ЕПЯ) шляхом визначення та аналізу
диференційних морфологічних критеріїв на підставі вивчення особливостей
гістологічної будови та імуногістохімічної (ІГХ) експресії маркерів біологічних
властивостей тканин. Було використано наступні групи маркерів, а саме, маркери
регуляції процесів клітинного циклу (Ki-67, p53), проміжних філаментів
(цитокератини – PanCK, СК7, СК20), стероїдних гормонів (ER, PGR),
транскрипційних регуляторів (WT-1) та муцинів (СА125, ЕМА), а також віментин,
калретинин, S100.
Саме можливість одночасного визначення і поєднання таких гістологічних
«характерних компонентів» як макро- та мікропапіли, кістозні й залозисті
структури, солідного, фіброзного компонентів у всіх ЕПЯ (від 30 % до 70 %
відносної площі зрізу тканини пухлини), призводить до виникнення перших
труднощів піл час верифікації правильного діагнозу новоутворень яєчників. Це є
підгрунтям для додаткового аналізу гістологічної будови. За результатами нашого
дослідження статистично підтверджене діагностичне значення мало збільшення
площі макро-, мікропапіл, залозистого компоненту (p<0,05) та, навпаки,
зменшення площі стромального компоненту більш, ніж в двічі для серозного,
муцинозного та ендометриоїдного варіантів доброякісних і пограничних
епітеліальних пухлин яєчників (ДЕПЯ та ПЕПЯ відповідно) (всі p<0,05). Так, у
3
групі ПЕПЯ та ЗЕПЯ мікропапілярні структури домінували, займаючи близько
42 % та до 36 % тканини пухлини відповідно, в той час, як у групі ДЕПЯ – цей
компонент носив більш фокальний характер, займаючи лише до 10 % ТП. Для
верифікації високодиференційованої серозної карциноми мало значення
зменшення відносної площі макропапіл й кістозного компоненту та збільшення
відсотку площі мікропапіл (р<0,05). В групі ЗЕПЯ, незалежно від гістологічного
варіанту неоплазії, був виражений відсоток солідних патернів, що у серозних
низькодиференційованих карциномах (НДК) (високозлоякісних high-grade)
займав до 27 % ТП. В характеристиках ендометріоїдних ДЕПЯ, ПЕПЯ та ЗЕПЯ
такою діагностичною особливістю стала будова пухлини, що включала
здебільшого залозисті структури (до 40 % ТП, p>0,05).
У нашому дослідженні пухлини, загальна кількість яких не перевищувала 5
випадків, були об'єднані у групу «інші» гістологічні варіанти, це також не
дозволило включити їх до статистичного аналізу. До таких гістологічних
варіантів було віднесено світлоклітинні, серозно-муцинозні пухлини, пухлини
Бреннера та недиференційовані карциноми.
