Дисертаційна робота присвячена вивченню синтетичних підходів до моноциклічних та конденсованих 1,3-азолілоксоацетатів, їх реакційної здатності та селективності відносно (бі-)нуклеофілів у реакціях конденсацій (зокрема, гетероциклізацій), відновлення, амінування та деоксофлуорування.
Встановлено, що С(2)-ацилювання за Фріделем-Крафтсом N-заміщених імідазолів етилоксалілхлоридом у присутності основи Хьюніга (i-Pr2NEt) у дихлорометані є загальним методом синтезу (імідазол-2-іл)оксоацетатів.
Застосування вищезазначеного методу для С(2)-незаміщених 1H-1,2,4-триазолів та (бензо)тіазолів виявилось менш ефективним та селективним внаслідок більшої активності карбонільних груп відповідних гліоксилатів, що можуть побічно реагувати із власними інтермедіатами із утворенням 2-гідрокси-2,2-біс-азолілацетатів та зменшеним виходом цільових азолілгліоксилатів до 40–51%.
Розроблено практичні оптимізовані одностадійні методи синтезу імідазо[1,2]гетарилгліоксилатів, що полягають на ацилюванні за Фріделем–Крафтсом етилоксалілхлоридом в 1,4-діоксані або ксилені конденсованих імідазо[1,2-a]піридинів та -піримідинів, імідазо[2,1-b]тіазолів, а також бензо[d]імідазо[1,2-a]імідазолів.
Встановлено, що синтезовані гетарилгліоксилати виступають типовими електрофілами у реакціях із модельними H-, O- та N-нуклеофілами.
Запропоновано практичний синтетичний підхід до нових 3-азоліл-1Н-хіноксалін-2-онів, що базується на взаємодії азолілгліоксилатів та 1,2-діамінобензенів (незаміщених та симетричних 4,5-дизаміщених) в ацетонітрилі за кімнатної температури.
Встановлено, що взаємодія азолілгліоксилатів із 1,2-діаміноциклогексаном завершується утворенням гексагідро¬хіназолін-2-онів із виходами 40–85%.
Досліджено ефективність застосування отриманих азолілгліоксилатів для двостадійного та легкого у виконанні методу синтезу нових 4-азол-2-ілпіридазин-3(2H)-онів.
Розроблено оптимізовані масштабовані методи синтезу діазоліл-α,α-дифлуорацетатів, що базуються на реакції деоксофлуорування відповідних азолілгліоксилатів.
