Об’єкт дослідження – феномен медіатизації мистецтва. Метою дослідження є вивчення форм, каналів та комунікаційних особливостей феномену медіатизації мистецтва.
Для розв’язання поставлених завдань використано загальнонаукові (аналіз, синтез, індукція, дедукція, формалізація, термінологічний аналіз, порівняння, моделювання) та спеціальні методи дослідження при дотриманні методологічних вимог, обумовлених соціальнокомунікаційною парадигмою. Культурно-історичний метод уможливив розгляд феномену сучасного мистецтва в контексті мистецтвознавства й комунікативістики та виявлення закономірностей, притаманних функціонуванню мистецьких практик наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. Метод порівняльного аналізу дозволив зробити висновки щодо особливостей функціонування різних національних віртуальних музеїв світу. Метод комунікаційного аналізу дозволив виявити та схарактеризувати комунікаційні засоби, канали, коди, ефекти й рецептивні особливості медіатизованої взаємодії в царині мистецтва. Метод моделювання дозволив дослідити модифікації в культурних інституціях, спричинені впровадженням до їхньої структури медіагенічних чинників. Медіатизація як теоретична основа дослідження забезпечила медіацентричний підхід до тих трансформацій, які відбуваються в царинах культури й мистецтва.
Концептуальна розробка проблеми медіатизації мистецтва є одним із важливих напрямів теорії та методології соціальних комунікацій. Теоретичні положення та наукові результати можуть бути використані під час підготовки фахівців за спеціальністю 061 «Журналістика», зокрема при укладанні лекційних курсів «Сучасний масмедійний дискурс», «Типологія сучасних медійних структур», «Професійна підготовка». Отримані результати й висновки можуть бути застосовані при проведенні професійних тренінгів для працівників соціокультурних закладів.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній уперше: - концептуально обґрунтовано й емпірично підтверджено феномен перетворення соціокультурних інституцій на масмедіа; - виявлено комунікаційні засоби, інструменти, підходи, що забезпечують медіатизацію мистецтва у віртуальному музейному середовищі; удосконалено: - теоретичні засади вивчення медіатизації культури й мистецтва; - теоретичні уявлення про сучасне мистецтво як медіамистецтво; набули подальшого розвитку: - теоретичні положення про медіатизацію як метапроцес, що охоплює глобалізоване суспільство; - концептосфера медіатизації мистецтва, розширена концептами «медіакультура», «медіалогіка», «медіакратія», «медіаподія»; - теоретичні уявлення про феномен «artainment», який характеризує взаємодію людини медійної із творами мистецтва.
