Об’єкт дослідження: формування соціальної компетентності старшокласників.
Предмет дослідження: соціально-педагогічні умови як чинник формування соціальної компетентності старшокласників засобами неформальної освіти.
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та здійсненні аналізу ефективності упровадження соціально-педагогічних умов формування соціальної компетентності старшокласників засобами неформальної освіти.
Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання:
– на основі аналізу наукової літератури вивчити стан дослідженості проблеми формування соціальної компетентності старшокласників, уточнити суть основних дефініцій;
– виявити можливості неформальної освіти у формуванні соціальної компетентності старшокласників;
– розробити структурно-функціональну модель формування соціальної компетентності старшокласників засобами неформальної освіти;
– обґрунтувати соціально-педагогічні умови формування соціальної компетентності старшокласників засобами неформальної освіти та розробити їх змістово-методичне забезпечення;
– здійснити аналіз ефективності упровадження соціально-педагогічних умов формування соціальної компетентності старшокласників засобами неформальної освіти.
Експериментальна база дослідження. У дослідно-експериментальній роботі були задіяні 163 учні 10-11 класів чотирьох закладів загальної середньої освіти: Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4, Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №28 Тернопільської міської ради Тернопільської області, Ліцею № 21 Івано-Франківської міської ради, Лужанської загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів Рахівської районної ради Закарпатської області. Контрольну групу становили 158 учнів 10-11 класів таких закладів загальної середньої освіти: Тернопільської спеціалізованої школи І-III ступенів №7 з поглибленим вивченням іноземних мов, Тернопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №16 імені Володимира Левицького Тернопільської міської ради Тернопільської області, Ліцею №4 Івано-Франківської міської ради, Росішківської загальноосвітньої школи I-III ступенів Рахівської районної ради Закарпатської області. У констатувальному, формувальному та контрольному експериментах також були задіяні: 54 педагоги закладів загальної середньої освіти, 50 батьків учнів старших класів та експертна група у складі 12 осіб.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що: упроваджено соціально-педагогічні умови формування соціальної компетентності старшокласників засобами неформальної освіти; розроблено та апробовано діагностичні засоби моніторингу сформованості соціальної компетентності старшокласників та змістово-методичне забезпечення соціально-педагогічних умов формування соціальної компетентності старшокласників засобами неформальної освіти.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:
вперше:
– розроблено структурно-функціональну модель формування соціальної компетентності старшокласників засобами неформальної освіти, яка передбачає послідовну реалізацію таких основних блоків: концептуально-цільового, що визначається сучасними вимогами освітнього процесу й окреслює мету, завдання, підходи та принципи формування соціальної компетентності старшокласників; змістово-процесуального, що визначає взаємозв’язок і взаємовплив функцій неформальної освіти (мотиваційної, інформаційної, діяльнісної, аксіологічної), засобів неформальної освіти та структурних компонентів соціальної компетентності учнів на основі упроваджених соціально-педагогічних умов формування соціальної компетентності учнів; результативного, що розкриває критерії, показники, рівні соціальної компетентності та результат досліджуваного процесу (сформованість соціальної компетентності старшокласників);
– обґрунтовано соціально-педагогічні умови формування соціальної компетентності старшокласників засобами неформальної освіти (стимулювання суб’єктної позиції старшокласників, забезпечення соціально-педагогічного супроводу формування соціальної компетентності старшокласників, модернізація змісту, форм та методів неформальної освіти, організація простору самодіяльності та допомоги).
У дослідженні визначено й схарактеризовано:
– структурні компоненти соціальної компетентності старшокласників (мотиваційний, когнітивний, поведінковий, соціально-ціннісний); критерії (спонукальний, пізнавальний, діяльнісний, особистісно-рефлексивний); показники (просоціальні мотиви, соціальний інтелект, соціальна поведінка, соціальні цінності) та рівні (низький, базовий, високий) соціальної компетентності старшокласників;
– удосконалено трактування понять «соціальна компетентність старшокласників», «засоби неформальної освіти».
Подальшого розвитку набули підходи до використання можливостей неформальної освіти у формуванні соціальної компетентності старшокласників; змістово-методичне забезпечення соціально-педагогічних умов формування соціальної компетентності старшокласників засобами неформальної освіти.
