Об’єкт: ранні збірки новел та оповідань «Химерне серце», «Історія одного життя», «Наші батьки розійшлися», «Її портрет», «Стежинами життя», «Яблуні зацвіли вдруге», «Незбагненне серце», повістевий цикл «Метелики на шпильках», «Б’є восьма», «Повнолітні діти», автобіографічний роман «Повнолітні діти», роман-епопея «Сестри Річинські» Ірини Вільде в українському прозовому дискурсі 30-60-х років ХХ століття. Хронологічні межі дослідження окреслені появою етапних творів Ірини Вільде – новелістичної збірки «Химерне серце» та роману-епопеї «Сестри Річинські», відзначених найвищими літературними нагородами України: 1936 року – премією львівського Товариства письменників і журналістів імені Івана Франка і 1965-го – Державною премією України імені Тараса Шевченка.
Предмет: жанрово-стильові домінанти новели, повісті, роману у творчості Ірини Вільде.
Мета: проаналізувати жанрово-стильові особливості творів Ірини Вільде в українському прозовому дискурсі 30-60-х років ХХ століття.
Завдання: розглянути творчість Ірини Вільде в західноукраїнському письменстві 30-60-х років ХХ століття; висвітлити літературознавчу рецепцію творчого доробку письменниці; обґрунтувати жанрові модифікації творів Ірини Вільде; проаналізувати жанровий діапазон новелістики авторки; визначити стильовий синкретизм у творах малих жанрів; дослідити жанрові домінанти повістевої трилогії «Метелики на шпильках», «Б’є восьма», «Повнолітні діти»; розкрити жанрово-стильову своєрідність романістики; узагальнити поетикальні ознаки роману-епопеї «Сестри Річинські».
Методи дослідження: культурно-історичний, порівняльно-типологічний, структурно-функціональний, біографічний, психологічний методи дослідження. На різних етапах роботи використано елементи рецептивної естетики, наратології, а також герменевтичного підходу.
Новизна: у дисертації вперше в українському літературознавстві системно досліджено прозовий доробок Ірини Вільде крізь призму його жанрово-стильової своєрідності; в діахронному аспекті систематизовано його літературно-критичну рецепцію; реінтерпретовано ранню лірико-психологічну прозу письменниці (новели, оповідання, повісті), уточнено жанрову парадигму великої прози авторки, зокрема проаналізовано повістевий цикл і романи крізь призму жанрового синтезу; визначено особливості індивідуального стилю авторки, зумовленого світоглядно-ідеологічними чинниками історичної доби, її знакове місце в українському письменстві ХХ століття.
Теоретичне значення: основні положення дисертації засвідчують нові підходи до аналізу творів Ірини Вільде як жанрової системи; конкретизують жанрові модифікації новел; узагальнюють поетику автобіографізму, зокрема специфіку автобіографічного простору, у повістях та літературознавчі засади моделювання екзистенційних ситуацій у творах цього жанру; доповнюють теоретичні судження про роман «Сестри Річинські» як роман-епопею; відкривають нові можливості для системного вивчення творчості Ірини Вільде; забезпечують перспективу для майбутніх дослідницьких студій.
Практичне значення: результати дисертації можуть бути використані в лекційних курсах з української літератури ХХ століття, у вибіркових компонентах освітніх програм вищої школи з проблем жанрології та ідіостилю, під час вивчення західноукраїнського літературного процесу ХХ століття у закладах середньої освіти, при наступному теоретичному й історико-літературному осмисленні творчості Ірини Вільде, при написанні курсових, бакалаврських і магістерських робіт..
Структура наукової роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел (327 позицій). Загальний обсяг дисертації – 217 сторінок, із них 170 сторінок основного тексту.
