В роботі розглядається публічне адміністрування як засіб реалізації прав та охоронюваних законом інтересів, є процедурою втілення рішень, прийнятих у системі публічного управління. Відмічається, що публічне управління передбачає собою суспільне управління, яке здійснюється через надання влади суспільству на місцях, тобто, децентралізацію, і чим більше управління стає суспільним, тим більше
воно є публічним. При наявності рис децентралізованості, державне управління через упровадження публічного адміністрування перетворюється на публічне управління. Водночас, основа і правова форма будь-якого публічного адміністрування представляє собою не що інше, як процес підготовки, видання і виконання актів адміністративного законодавства, отже, в центрі уваги роботи – адміністративне право як організовуюча і концентруюча субстанція для суспільних відносин у сфері публічного адміністрування.
Публічне адміністрування як засіб реалізації прав та охоронюваних законом інтересів є складовою публічного врядування та виступає процедурою реалізації рішень, прийнятих у системі публічного управління. Стверджується, що для ефективного та якісного розвитку правової країни, з втіленням дієвих новітніх методів і технологій управління та їх націлення на реалізацію та забезпечення прав громадян на рівні світових стандартів, необхідно запровадити розподіл адміністративних і політичних функцій у роботі виконавчої гілки влади та реалізувати на практиці демократичні принципи, такі як верховенство права, законність, відкритість, прозорість, дієвість, результативність, ефективність, підконтрольність, підзвітність та відповідальність. Обстоюється думка, що суб’єкт публічного адміністрування охорони
права власності – учасник адміністративно-правових відносин, наділений владними повноваженнями, в межах яких він проводить виконавчо-розпорядчу діяльність та надає адміністративні послуги в галузі охорони прав власності, при цьому виступає самостійним суб’єктом відповідальності, а його завдання та функції, спрямовані на захист права власності як суспільного блага. Визначається, що державна реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна, має своїм головним завданням забезпечення охорони та захист прав і законних інтересів власників, шляхом створення додаткових гарантій для них, а також зведення до мінімуму можливостей недобросовісних осіб зареєструвати на себе права, які їм не належать, тим самим створити перешкоди для проведення незаконних операцій з нерухомістю. На думку автора, важливою задачею для розв’язання проблеми доброчесності публічних органів, у сфері охорони прав власності на об’єкти нерухомого майна, є покращення інститутів державної служби та адміністративних процедур в органах виконавчої влади, адже у цих сферах досить часто спостерігається потенціал до збільшення корупційних ризиків, що негативно впливає на якість життя цілої країни. Таким чином, особи, які відповідальні за вчинення реєстраційних дій, у випадку прийняття незаконних рішень, несуть дисциплінарну, цивільноправову, адміністративну або кримінальну відповідальність у встановленому
порядку. Обґрунтовано, що важливою складовою захисту права власності, що здійснюється органами юстиції, є розгляд скарг у сфері державної реєстрації, що дозволяє особі оперативно та швидко захистити власні права через звернення до спеціалізованого суб’єкта, припинити та попередити посягання на право власності або відновити його. Важливими засобами охорони права власності, що здійснюються органами юстиції, є проведення різноманітних антирейдерських заходів, які полягають у стимуляції суб’єктів державної реєстрації, що дозволяє попередити рейдерство, тобто захистити осіб від незаконного привласнення власних прав.
