У дисертації встановлені теоретико-методологічні засади дослідження політико-комунікаційної складової в системі публічного управління України та простежені історичні особливості комунікативного зв’язку в соціумі, між владою і громадянами. Визначено процес становлення феномена політичної комунікації в умовах демократії та ідейно-культурного поступу, з’ясовано теоретичні витоки та еволюцію цієї проблематики в політичній науці України.
Показано яким чином комунікативні процеси на рівні влади, на рівні влада – суспільство і на рівні суспільства істотно відрізняються як змістовно, так і за способами передавання. Досліджений процес походження та розвитку самого поняття «політична комунікація», до визначеності якого єдиної позиції науковців досі не вироблено. Наведено підходи різних авторів до цієї проблеми та здійснено порівняльний аналіз відносно визначення понять «комунікація», «політика», «політична комунікація». Розглянуто проблематику застосування й функціонування засобів та інструментарію політичних комунікацій в умовах сьогодення, викликів, загроз та невизначеностей сучасності з метою використання їх як механізмів державного управління, що можуть бути оптимально адаптовані до трансформаційних тенденцій соціуму. Показано, що політична комунікація в умовах загострення існуючих і виникнення нових суперечностей і викликів сучасного життя набуває різних форм втілення. Розглянуто та проаналізовано механізми інформації та засоби масової комунікації у процесах демократизації відносин та діяльності інституційних суб’єктів політики та публiчного управління. З’ясовано важелі впливу через Інтернет, соціальні мережі та мобільний зв’язок, які використовують історію, соціальну та ментальну пам’ять шляхом медійних трансформацій таким чином, що безпосередньо самі ЗМІ виступають лише засобом їх оновлення, доповнення, деформації або інших аналогічних змін.
Запропоновано визначати ефективність політичної комунікації через аналіз використання паблік рілейшнз, імідж-технологій, політичної реклами та інших новітніх засобів політичного маркетингу. Розроблено підходи до політичної комунікацій в Україні на мікрорівні, мезорівні, макрорівні та їх симбіоз на основі комплексної взаємодії між медіа- й політичною системами, різною залежністю та процесами адаптації. Встановлені основні індикатори та критерії, що відображають якість державного управління політичними комунікаціями.
Ключові слова: виклики, влада, електронна демократія, державна комунікація, державне управління, інформація, комунікації, медіа, механізм управління, політика, політична культура, політичні комунікації, суспільство.
