Предмет дослідження – особливості атрибутивно-стильової детермінації життєстійкості особистості. Методи дослідження. З метою вирішення поставлених дослідницьких завдань та забезпечення об’єктивності дослідження в роботі використана низка
методів: теоретичні методи – теоретичний аналіз джерел, системно-структурний аналіз та інтерпретація отриманих даних; емпіричні методи – методи спостереження, моделювання, аналізу результатів діяльності, психодіагностичні методики.
Для визначення атрибутивно-стильової предиспозиції поведінкової активності особистості використано: шкала дисфункціональних установок А.Бека-А.Вейсман (Beck’s Dysfunctional Attitudes Scale); тест атрибутивних
стилів (Л. Рудіна); шкала базисних переконань (WAS) Ронні Янов-Бульмана (стандартизація М. Падун, А. Котельникова).
Для встановлення особливостей життєстійкості та ресурсності особистості використано: тест життєстійкості (Hardiness Survey, Maddi) в адаптації М.Алфімової та В. Голімбет; опитувальник SVF120 (В. Янке, Г.Ердманн, адаптація Н. Водоп'янової); методика вимірювання психологічної захисту (Пилюгіна Є.Р., Сулейманов Р.Ф.); Я-структурний тест Аммона; короткий опитувальник Темної тріади (The Short Dark Triad, SD3). Методи математичної статистики: t-критерій; факторний аналіз; множинне лінійне моделювання; кореляційний аналіз. Статистична обробка даних здійснювалась за допомогою комп’ютерного забезпечення SPSS для Windows (версія 22.0).Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у тому, що
вперше встановлено атрибутивно-стильові предиспозиції життєстійкості особистості; доведено, що життєстійкість особистості обумовлена базисними переконаннями, дисфункцінальними установками, атитюдами, механізмами психологічних захистів; співвіднесено емпіричні кореляти атрубутивних стилів; порівняно особливості розподілу та функціонування дисфункціональних установок, атрибутивних стилів та базисних переконань ВПО – чоловіків та жінок; встановлено атрибутивно-стильову обумовленість перебігу неклінічних форм порушення поведінки, конструктивності, деструктивності та
дефіцитарності Я-функцій; визначено, що у жінок-переселенок атрибутивнообумовленими чинниками життєстійкості виступають: негативістична ізоляційна незалученість; прагматичний афективний контроль; проактивна нарцисична стратегія, у чоловіків-переселенців: нарцисична ворожа незалученість; маскулінна домінантна політичність; стабільна проактивність;
пасивна відстороненість; уточнено: зміст зануреності, контролю та прийняття ризику як компонентів життєстійкості; перебіг неклінічних форм порушення розладів адаптації внутрішньо переміщених осіб; дістали подальшого розвитку уявлення про: атрибутивно-стильову обумовленість у переселенців до інтерналізації проблем; функціонування когнітивно-смислових спотворень; параметризації каузальності на рівнях стабільності, глобальності, контролю. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені моделі життєстійкості особистості на рівні предикторів та ефекторів
можуть бути використані в роботі центрів та служб з підтримки, соціальнопсихологічної реабілітації різних груп населення, а також в програмах підвищення кваліфікації психологів, соціальних працівників.
