Мамко В. П. Особистісна детермінація рефлексивної компетентності психолога

Предмет дослідження – особистісна детермінація рефлексивної компетентності психолога. Методи дослідження. З метою вирішення поставлених дослідницьких завдань та забезпечення об’єктивності дослідження в роботі використана низка методів: теоретичні методи – теоретичний аналіз джерел, системно-структурний аналіз та інтерпретація отриманих даних; емпіричні методи – методи спостереження, моделювання, аналізу результатів діяльності, психодіагностичні методики. Для встановлення особливостей актуального стану розвитку рефлексивності та її особистісної детермінації використано: опитувальник «Диференціальний тип рефлексії» Д.Леонтьєва; шкалу «Психологічної розумності» Конте; Методику граничних сенсів; шкалу толерантності до невизначеності МакЛейна; опитувальник «Контроль за дією» Куль; опитувальник метакогнітивної включеності в діяльність (Г. Шроу, Р. Деннісон) (Metacognitive Awareness Inventory - МАI); шкалу базових переконань -WAS (Ронні Янов-Бульман); методику «Метакогнітивні властивості особистості» (Д.Еверсон); опитувальник формально-динамічних властивостей індивідуальності; методику «Діагностика структури сигнальних систем» (Е. Зеєр). Для визначення професійно-обумовлених чинників рефлексивної компетентності психологів використано: методику вивчення професійної ідентичності (Л.Шнейдер); опитувальник імпліцитних теорій і цілей навчання Двек. Методи математичної статистики: F-критерій; факторний аналіз; множинне лінійне моделювання; кореляційний аналіз. Статистична обробка даних здійснювалась за допомогою комп’ютерного забезпечення SPSS для Windows (версія 22.0). Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у тому, що вперше концептуалізовано проблематику вивчення різних видів рефлексії: системної, інтроспекції, квазірефлексії в контексті феноменології метапізнання, метакогнітивної включеності в діяльність, системи базисних переконань особистості, толерантності / інтолерантності до нереалістичного досвіду (позаекспірієнціальна феноменологія рефлексії), здатності вербалізації та опредметнення переживань особистості; співвіднесено емпіричні кореляти рефлексивної компетентності психолога з парадигмальністю щодо сприйняття імпліцитних теорій і цілей навчання, актуальним станом розвитку професійної ідентичності; розроблено моделі рефлексивної компетентності психологів в залежності від первинної професійної кваліфікації, здійснено їх порівняльний аналіз; визначено предиктори та ефектори рефлексивної компетентності психологів; уточнено: зміст формально-динамічної обумовленості рефлексивних здібностей особистості, парадигматичного та імпліцитного рівня рефлексивної компетентності фахівця; концепт розвитку рефлексивної компетентності майбутніх психологів через усвідомлення методологічної тріади «ідея рефлексивної взаємодії - рефлексивного аналізу - критичного рефлексивного сумніву»; дістали подальшого розвитку уявлення про: супервізійну практику фахівців з соціально-поведінкових наук; предикацію первинної професійної кваліфікації та її впливу на становлення рефлексивної компетентності психолога. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені моделі рефлексивної компетентності психологів на рівні предикторів та ефекторів можуть бути використані в програмах підвищення кваліфікації психологів, фахівців з психічного здоров’я. Рекомендації щодо організації супервізійної практики як рефлексивної, експертної, фасилітативної та управлінської технології можуть впроваджуватися у викладанні курсів «Психологічне консультування», «Психокорекція та психотерапія».