Лоза Є. О. Патогенетичне обгрунтування методів профілактики патологічного рубцювання шкіри за умови цукрового діабету (експериментальне дослідження)

У дисертаційній роботі вперше на підставі комплексних досліджень здійснено порівняльний аналіз впливу цукрового діабету на ступінь активності вільнорадикального окиснення, реактивності антиоксидантної системи, рівень маркерів запалення, мікробного обсіменіння та неспецифічного імунітету, а також репаративної здатності тканин дерми при закритті операційних ран різними способами. За умов експериментального цукрового діабету встановлено, що при застосуванні шкірного клею товщина епідермісу шкіри щурів на 28 добу ранового процесу вірогідно не відрізняється від даних інтактної групи, тоді як при використанні хірургічних ниток його товщина вірогідно менша. Встановлено, що показники вільнорадикального окиснення у гомогенаті шкіри щурів з індукованим цукровим діабетом при застосуванні шкірного клею були вірогідно вищі стосовно таких даних у здорових тварин при рановому процесі у всі доби спостереження, проте встановлено вірогідно нижчі значення первинних продуктів пероксидації ліпідів у гомогенаті шкіри щурів при використанні шкірного клею стосовно хірургічних ниток. Інтенсивність окиснювальної модифікації протеїнів у щурів з цукровим діабетом при застосуванні хірургічних ниток при рановому процесі була вірогідно вищою у всі доби спостереження відносно даних при використанні шкірного клею, тоді як рівень метаболітів монооксиду нітрогену не залежав від способу закриття рани. Показано, що у тварин з експериментальним цукровим діабетом незалежно від типу закриття рани активність ензимних та неензимних сполук антиоксидантного захисту була вищою стосовно інтактних тварин у всі доби спостереження, проте у тварин, яким для фіксації країв рани застосовували шкірний клей, досліджувані показники були вірогідно нижчими, стосовно даних групи при використанні хірургічних ниток. Доведено, що рановий процес за умов експериментального цукрового діабету у щурів призводить до достовірного обсіменіння рани патогенною і умовно-патогенною мікрофлорою та зниження неспецифічного імунітету у всі терміни спостереження, стосовно інтактних тварин, проте у віддаленому періоді в гомогенаті шкіри щурів із цукровим діабетом за умов застосування шкірного клею рівень уреази нижчий, а рівень лізоциму на 7,0 % вищий стосовно показників щурів із цукровим діабетом, яким використовували хірургічні нитки. Показано, що при експериментальному цукровому діабеті репаративна здатність шкіри, зумовлена рановим процесом, знижується, стосовно здорових щурів.